П’ять років без #Лісника, розпочала свій допис у Фейсбук, українка та волонтерка Alina Bodnar.
П’ять років як ніхто не поніс покарання за ті випробування, які проходять Ольга Шевельова, Павел П’ятаков, Настя Леонова, Валерій Кукель з дружиною, коли їх вище керівництво держави назвало терористами, російськими найманцями, спаскудили репутацію, і закрили до СІЗО.
П’ять років тому ім’я Лісника паскудили провідні ЗМІ й навіть колишні побратими.
П’ять років тому вкотре стало зрозуміло, що будь-яка влада буде знищувати.
П’ять років як учні втратили Учителя, а Україна – патріота, диверсанта-розвідника, захисника.
П’ять років судів, яких тепер уникають ті, які створювали оті байки про “терористів”.
П’ять років без вибачень від усіх причетних.
“За визначні заслуги у захисті державного суверенітету та зміцненні національної безпеки” – саме така цинічна аргументація звучить в указі Петро Порошенко про нагороду “убивць” Олега Мужчиля, який було видано наступного ж дня після спецоперації. Покидьок…
Безпеку і спокій, вони то рятували, але точно не національні, а окремих осіб.
09_грудня_2015 року – день, коли Олега Мужчиля бачили востаннє. День, який оповитий питаннями, здогадками, надіями.
Ні, я не знала його. Ні його групи, ні його справ до того. Поки не почала читати про той день, коли з патріота, розвідника, зробили ворога України. Поки не почала відстежувати те, що відбувалось опісля. Поки не прочитала історії різних людей про Олега Мужчиля. І до цього часу не можу зрозуміти, як у ньому поєднувалось стільки всього, як він жив оті кілька життів. Легенда.
І мене вибиває той факт, що люди, які його будуть згадувати, водночас вигороджують тих, які напряму причетні до спецоперації, до маніпуляцій і брехні проти Лісника.
А правда рано чи пізно, але стане відома. Мусить. Те, що не можна озвучувати – буде сказано. А надії, я сподіваюсь, будуть виправдані.
І хоча кажуть, такі люди, як Олег Мужчиль, довго не живуть, я дуже хочу аби він жив.
А якщо це можливо тепер тільки в пам’яті, то обов’язок “ПАМ’ЯТАТИ” може взяти кожен з нас.
Шкода, що гучні слова про “покарати винних” так і залишилися словами.
5 років, резюмувала вона. В коментарях до допису, українці зазначають президента Зеленського дослухатись до народу! Та реабілітувати тих, кого судді Порошенка незаконно засудили, адже більшість з них, добровольці, воїни АТО, які просто не закривали очі на свавілля попередньої влади.
Варто також зазначити, що декілька днів тому Петра Порошенка як колишнього головнокомандувача викликали дати свідчення щодо збройної агресії Росії проти України й зокрема Іловайської трагедії.
І вгадайте, що сталось?
Він не з’являється в Офісі генпрокурора з цього приводу, говорить начальник департаменту розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Юрій Рудь.
Рудь зазначив, що в рамках розслідування Іловайської трагедії було здійснено близько 900 допитів, проаналізовано близько 1600 військових документів. Серед допитаних також і військові високопосадовці часів Іловайської трагедії, зокрема ексголовнокомандувач ЗСУ генерал Хомчак.
Рудь зазначив, що на допити викликали й Петра Порошенка. Проте пояснення причин відсутності він жодного разу надав.
Варто також зазначити, що саме при нібито патріоту Порошенку, найбільше було утисків в сторону ветеранів АТО та волонтерів, про це не одноразово писали ЗМІ, повідомляли інші джерела. А також, довгий час приховувалась правда про ситуацію в Дебальцево та Іловайську. То хто тут буде і далі розповідати, що сивочолий Гетьман – сама невинність? Що про нього думають бійці АТО – ви добре бачите. Ну що Петро Олексійовичу, жму руку – обнімаю, так?!
