Світлана Алексієвич побоюється, що після поїздки в Європу не зможе повернутися до Білорусі, і висловилася за більш жорсткі санкції щодо білоруської влади. Про це білоруська письменниця заявила на прес-конференції фестивалю Taormina Book, пише Tut.by

Світлана Алексієвич в ці вихідні знаходиться в місті Таорміна (Італія) на фестивалі Taormina Book, де їй вручили премію Taormina Award for Literary Excellence. Перед участю у фестивалі письменниця поспілкувалася з місцевою пресою.

На питання, чи повернеться вона після відвідування Європи в Білорусь, Алексієвич заявила, що не планує залишатися в еміграції. Після участі у фестивалі на Сицилії і відвідування лікаря в Берліні вона збирається повернутися в Білорусь. Але у самої письменниці і її оточення є сумніви в тому, що її впустять в країну. Світлана Алексієвич зізналася, що не відчуває себе в безпеці, тому що всі її однодумці знаходяться в ув’язненні або у вимушеній еміграції. Швидше за все літератор має на увазі президію Координаційної ради, членом якої вона є.

– Влада вже робила спробу заарештувати мене. І вона б рано чи пізно це зробила. Це божевільний стан, коли ти розумієш, що тебе можуть заарештувати. Ніхто з нас ще недавно не міг в це повірити, – заявила письменниця. При цьому вона вірить, що в деякій мірі її захищає положення нобелівського лауреата.

Письменниця підкреслила, що білоруси, які виходять на марші, хочуть жити так, «як живуть вільні люди».

– Я дивлюся в обличчя сьогоднішній молоді, якої багато на маршах свободи, і згадую дев’яності роки. Тоді на площі виходили ми, і кричали «Свободу! Свободу! ». Але ми не знали, що це таке. У нас було тільки книжкове, романтичне уявлення про свободу. Ми думали, що свобода десь там за рогом, але потім усвідомили, що шлях до свободи довгий і важкий. Ми цього шляху не проходили. За рогом ми виявили тільки економічну розруху і варварство, готову висунути голову в будь-який момент, – передає слова Алексієвич Corriere della Sera.

З відсиланням до назви однієї зі своїх книг «У війни не жіноче обличчя», письменниця каже, що «революція в Білорусі якраз має жіноче обличчя». На першій лінії в багатотисячних маршах стоять жінки, тим самим показують свою силу і що у відповідь на арешти своїх чоловіків вони можуть перевернути патріархальне суспільство.

Нобелівський лауреат також висловилася за введення жорсткіших санкцій щодо білоруських властей. Білорусь в період політичної кризи виявилася одна, вважає вона. Ймовірно, тому що «між Європою і Росією є негласний договір про те, що Білорусь – це зона інтересів Росії».