Багатьох українців цікавить питання, коли ж відбудеться контрнаступ ЗСУ на Херсон, коли там утворюється котел. На нього відповів військовий експерт Олег Жданов.
“Котел сформований, вогневий мішок практично зав’язаний. Добили останній міст у плані його пошкодження, а не руйнування. І фактично ми вже тиждень ведемо знищення цього угруповання з максимальним ослабленням його бойових можливостей”, – розповів він у своєму YouTube-каналі.
Експерт зазначив, що другий тиждень російське командування не може ухвалити рішення, що робити і хто винен.
“Тому, я вважаю, що контрнаступ в гібридному варіанті – у нас же гібридна війна – вже йде”, – підкреслив Олег Жданов.
Поки росіяни дозріють, куди їм йти, величезне питання про оборону постане серед окупантів.
Як підкреслює політичний експерт Максим Розумний, Путін не справляється з військовим потенціалом України.
Проблема в тому, що у Кремля немає альтернативного плану. Курс на розрив і протистояння з Заходом є базовим, і змінювати його ніхто не збирається. Адже ці діди, яким уже за 70 років, розуміють, що зберегти владу вони зможуть тільки за умови режиму, подібного до північнокорейського чи іранського. Тож у них немає шляху назад, до Заходу.
Вони сподівалися, що їм якось вдасться полегшити удар, як це відбулося з Грузією або з Україною у 2014-му. Згадайте, як Медведєв на засіданні РНБО РФ, прямо сказав, на що вони розраховують – мовляв, на Заході посердяться, повиступають, а потім усе повернеться до старого. Саме на це сподівалися в Росії.
Що стосується армії і воєнних втрат. Звичайно, це боляче для Росії, але не критично. Хоча справді значною мірою втрачається військовий потенціал, на який РФ розраховувала.
Путін не міг не спробувати використати цю армію. Адже принаймні останні десять років армія була його улюбленою іграшкою, на яку він не шкодував грошей і покладав великі сподівання. У нього свербіли руки випробувати її у справі, аби зрозуміти, як же засвоїлися ті мільярди, які він перераховував Шойгу і Сєчину на військово-промисловий комплекс, армію, сили спеціальних операцій, реорганізацію, батальйонно-тактичні групи, ракети. Путіну кортіло подивитися, як усе це працює.
Втрата Калібрів, танків та іншого – це для Росії погано, але на тлі цього визнати свою поразку було б ще гірше. Думаю, що логіка у російських керманичів саме така, тому вони й хочуть дотиснути цю військову затію до якогось позитивного результату.
Росіяни продовжують переслідувати мету – завдати якомога більшої шкоди та руйнувань Україні.
На сьогоднішній день мета номер один Кремля – знищити український військовий потенціал, а паралельно знищити й економічний та соціальний потенціал України. Все те, що сьогодні відбувається в Україні, за великим рахунком є вигідним Путіну: міграція населення, переведення економіки на військовий лад, тобто відмова від прибуткового модусу економіки і перехід до військового (затратного), травмоване населення, яке ще довго не зможе налагодити нормальне життя, тощо. Зовнішня політика – це окрема історія, але зрозуміло, що нічого кардинального не станеться: Україну не приймуть завтра ні до складу ЄС, ні до складу НАТО, тобто вона лишиться сірою зоною з HIMARS-ами та Javelin-ами.
Тому санкційні, військові втрати, а також втрата особового складу (гинуть здебільшого представники “малих народів”, тобто тувинці, дагестанці, буряти, тоді як москвичі і петербуржці лишаються поза війною) болісні, але не настільки, щоб це змінило загальний план.
А план простий: у 2024 році Путін має стати монархом. Він упевнено крокує до цієї мети. І його оточення точно не дозволить змінити курс навіть у зв’язку з відходом російських військ із півночі України. Для них це не привід, цього недостатньо. Тож Путіну щонайменше до 2024 року – до президентських виборів у Росії – потрібно буде зберігати мобілізацію російського суспільства та той самий, що й зараз, режим тиску (інформаційного, силового тощо) в самій Росії. А війна в Україні є для цього найкращим стимулом. Тобто до 2024 року, до перевиборів Путіна, нам розслаблятися не доведеться.
