Нові можливості для контратак відкрило ЗСУ перекидання сил армії РФ з Харківської області та східних регіонів України на південь— про що свідчить наступальна операція українських сил у районі Балаклії (Харківська область).
Про це у своєму новому зведенні за підсумками 6 вересня розповів американський Інститут вивчення війни. Експерти проаналізували контрнаступальну операцію ЗСУ у Харківській області в районі Балаклії, яка, ймовірно, “відкинула російські сили на лівий берег (північний бік) річок Сіверський Донець і Середня Балаклійка”.
Фахівці ISW припускають, що 6 вересня українські війська захопили Вербівку (менше ніж 3 км на північний захід від Балаклії) — про що свідчать кадри, геолокацію яких аналітикам інституту вдалося верифікувати.
«Кілька російських джерел визнали українські успіхи у Вербівці та повідомили, що російські війська зруйнували неназвані мости на східних околицях Балаклії, щоб запобігти подальшому просуванню українських військ», — пишуть експерти ISW.
На фото, опублікованих 6 вересня, також видно зруйнований міст через річку Середня Балаклійка – географічний об’єкт, за яким, ймовірно, проходить лінія російського фронту на цій ділянці. Аналітики ISW також звернули увагу на повідомлення в соцмережах про те, що 6 вересня російські війська відійшли з блокпостів в шести кілометрах західніше Балаклії.
Крім того, російські сили, ймовірно, більше не утримують свої колишні позиції в Байраку та Новій Гусарівці (на південь від Балаклії на правому березі річки Сіверський Донець), пишуть автори нового зведення інституту. Як підкреслює український політолог Олександр Коваленко, якщо вірити паніці російських окупантів у соціальних мережах, то в південно-східному напрямку від Харкова ВСУ просунулися більш ніж на 20 км.
З огляду на те, як окупанти другий місяць розбивають лоба об Піски і рефлексують у районі Бахмута, цілком зрозуміла їхня істерія. ЗСУ зараз просуваються в рази швидше, ніж підрозділи РВВ встигають збирати манатки, пральні та килими та звалювати із зайнятих позицій.
Якщо вірити істерії в російському сегменті і просто розгорнувши карту Харківської області, подивитися географію регіону, то стає зрозумілим не тільки те, що покроково, але Ізюмська група РОВ опиняється в дуже цікавому становищі, а й те, що логістична артерія Вовчанськ-Великий Бурлук-Куп’янськ- Родзинки потрапляють до зони вогневого контролю ЗСУ. Саме те, що російські окупанти намагалися виключити створенням буфера безпеки своїм контрнаступом на півночі та північному сході від Харкова.
Що ж, каскадний обвал оборони РВВ на Харківському плацдармі виглядає саме так. Але це не означає, що у окупантів немає можливості блокувати контрнаступ ЗСУ. Ресурс для зайняття оборони є, але є одне і навіть дещо “АЛЕ”. По-перше, для зайняття повноцінної оборони росіянам необхідно перегрупуватися, а з урахуванням темпу просування ЗСУ це в даному районі їм буде складно зробити і навіть якщо вийде, ефективність такої оборони буде дуже сумнівною.
Друге “АЛЕ” – росіяни, що в наступі, що в обороні покладаються виключно на тактику “вогневого валу”, а за нинішніх умов вони її не зможуть повноцінно забезпечити. Особливо, коли контроль найближчої логістичної артерії буде встановлений. Спробуй довези за 160 км техніку, БК, ПММ та к.с. під містом високоточних боєприпасів.
Власне, ось така вимальовується картина. Але, знову-таки, кожен із штрихів цієї картини створено на основі не офіційних повідомлень Генштабу ЗСУ, а виключно тієї істерії, яка зараз рве російський сегмент.
А тому, як там воно насправді, хто ж його знає!
