Вчора ввечері в Києві пройшла акція протесту. Виконавчий директор Українського інституту майбутнього Віктор Андрусів написав, що це була найкоротша безстрокова акція в нашій історії.
“В принципі це все, що потрібно знати про аферистів з Демсокири”, – зазначив Андрусів на своїй сторінці у фейсбуці.
В телеграм каналі “Телекошмар” відзначили, що Бутусов також прийшов на організовану Порошенком акцію.
“Хорошу заміну Пояркову знайшли. Петьман на акціях має одне правило – завжди випускати на сцену божевільного. Наразі цю роль відвели Бутусову”, – зазначили там.
Бутусов вирішив розповісти зі сцени про «вагнергейт» та про перепалку із Зеленським на прес-марафоні.
Окрім того, Бутусов на Майдані обурився, щодо порушеного провадження щодо його незаконної стрільби з гармати ЗСУ. Але найцікавіше не це. Бутусов заявив що порушили провадження не по тій статті. Тобто фактично, він визнав свою вину.
Цікаво, чи Бутусов сам зрозумів, що ляпнув зі сцени.
Своєю чергою, Klymenko Time підбив підсумки акції, що пройшла 1 грудня на Майдані і під Офісом президента.
1. Статусність. Спочатку ця акція позиціонувалася як щось грандіозне. Буквально як пробудження дрімаючого, праведного гніву народу. Що ми маємо у результаті? Дуже слабку картинку. Після, здавалося б, публікації Bellingcat з «вагнерівців», після ефірів у Шустера, після «праведного гніву» Гордона, після таких гучних заяв політиків та ЛОМів на зразок Бутусова ми отримали… ось це?
2. Масштабність. Навіть за найоптимістичнішими підрахунками йдеться про дві тисячі учасників. У середньому озвучується кількість півтори тисячі. Анонсувалась акція, наголосимо, за десять днів. За цей час за бажання можна було здійснити масштабну мобілізацію в регіонах. Зроблено це, як ми з вами вже розуміємо, не було. Тобто, прийшли по суті ті, кого привели. Вірусність протесту – ні. Співпереживання організаторам акції, їх темам та вимогам – від широких мас немає.
3. Особи протесту. Суміш із «на манежі ті самі» і ноунеймів на кшталт Кіри Рудик. Ні найменшого драйву, жодного вогню. Бутусов ображено розповідав, як його вирішили покарати за постріли з гармати і згадував як вони посварилися з Зеленським. Рудик просто ніхто не впізнав. Запалити натовп спробував Турчинов, але все це вже було в Сімпсонах. Для своїх може й піде. Але про те, щоб на це повелися широкі маси – не може бути й мови.
4. Терміни. Спочатку нагадаємо, що спочатку ця подія подавалася як старт безстрокової акції протесту. Мета якої – відставка Єрмака. За підсумком виявилося, що це, мабуть, найкоротша безстрокова акція. Не було навіть спроб виставити намети. Дат наступної зустрічі, завдань наступної зустрічі – не названо. Покричали на Майдані, послухали істерику Турчинова – і… все.
5. Перспективи. То що далі? Поки нічого. Перший логічний висновок – такі протести треба закінчувати, це ганьба та бутафорія. А ситуація завжди може змінитися. Закликаємо не забувати, що зараз країну хитають (вірніше – поки що легко похитують).
Однак поки що розслаблятись не варто, адже олігархи і так звана опозиція воюють не за країну, а за свої інтереси. І для них нічого святого немає.