Україна наполягає на створенні окремого рахунку в ЄС, на який Росії будуть надходити кошти за газ і нафту – потім вони будуть спрямовані на відновлення економіки України і на репарації.
Про це повідомляє член делегації України для участі в усних слуханнях Міжнародного суду ООН у Гаазі Лана Зеркаль.
“Ми займаємося тим, щоб створити прецедент в платежах і щоби закумулювати гроші, які зараз ідуть в Росію за газ і за нафту. Щоби ці гроші перестали надходити на російські рахунки, а були закумульовані на спеціальному рахунку в ЄС. Щоб Росія не отримувала їх, а ці гроші потім надходили в Україну на відновлення економіки України і на репарації. А також для того, щоби Російська Федерація була покарана і сплатила повною мірою за всі злочини, які вона чинить в Україні. Цей рахунок відкривається на підставі санкцій ЄС. Європейськими державами, які зараз отримують від РФ енергоносії, і замість того, щоб надходити в РФ, а за підрахунками самих європейських держав, це майже мільярд доларів в місяць, ці кошти відкладаються на спеціальному рахунку і потім… із цих рахунків ця сума надходить до України”, – заявила Зеркаль.
Нагадаємо, 7 березня в Міжнародному суді ООН розпочалися слухання за позовом України проти Росії у справі щодо звинувачень у геноциді. Україна просить Суд зобов’язати Росію надати гарантії неповторення незаконних дій, у тому числі незаконного застосування сили, та виплатити репарації.
Україна наполягає, що Росія, посилаючись на нібито “боротьби з геноцидом в Україні”, насправді вдалася до визнання так званих “ЛНР” та “ДНР”, вчиненого під приводом вигаданого “геноциду” населення Луганської та Донецької областей; проведення так званої “спеціальної військової операції” проти України з метою запобігання та покарання за начебто акти “геноциду”, не підтверджені взагалі жодними фактичним доказами.
Росія відмовилася захищатися у суді проти неї у Гаазі. Водночас, як свідчить сайт суду, 7 березня Росія представила свою письмову позицію. Росія вважає, що поставлене Києвом питання про законність застосування нею сили в Україні та примус до припинення військових дій не підпадає під юрисдикцію Міжнародного суду ООН.
Росія стверджує, що засновувала свої дії на нормах Статуту ООН про право на самооборону та право націй на самовизначення. Водночас не уточнюється, яка саме нація реалізовувала право так званих “ЛНР” та “ДНР” на самовизначення. Путін, згідно з позицією Росії, ужив у своєму зверненні поняття “геноцид” не як визначення, дане Конвенцією, а як поняття міжнародного звичаю чи національного законодавства.
