Говорити про бунт і розкол в діючій системі влади було б деяким перебільшенням. Фракція продовжує голосувати за пропозиції президента, а загроза розпуску Верховної Ради поки гіпотетична. Чутки про дострокові вибори президента зараз не має сенсу і коментувати. Хоча саме під цю тезу ряд політиків намагаються підвести активну роботу правоохоронців і РНБО з цілої низки напрямків, пише політолог Кирило Сазонов.
Дійсно, якщо вибори президента пройдуть завтра або через кілька місяців, Зеленський впевнено переможе. Але він і так президент, комусь зайвий раз це доводити не має сенсу. Проте, говорити про безхмарне небо над представниками влади і бездоганну роботу всього механізму явно не варто. Відставка трьох міністрів на час зняла ряд напружених моментів, але не виправив ситуацію принципово. Не тільки опозиція, а й представники партії влади активно обговорюють можливу заміну уряду вже цієї осені.
В принципі, на думку багатьох експертів, прем’єр Шмигаль і його команда давно балансують на межі почесного переходу в статус «громовідводів». А секрет тривалого «довголіття» досить простий. У Шмигаля немає особистих політичних амбіцій. Здебільшого українці навіть не можуть згадати прізвище глави уряду. Спробуйте собі уявити таке за часів прем’єрства Юлії Тимошенко або Арсенія Яценюка. Така скромність глави Кабміну імпонує Банковій. Ідеальний непомітний прем’єр. Але, рано чи пізно уряд повинен зіграти в своєму останньому епізоді. Зібрати негатив і піти у відставку. Це вже українська традиція. Осінь? Цілком логічно. Ціни на газ, процес вакцинації, підготовка до опалювального сезону – неприємних питань буде багато в будь-якому випадку. Повинен же хтось за все відповісти.
Основним предметом дискусії зараз залишається традиційна для такої ситуації інтрига – хто стане новим прем’єром. І хто увійде до складу нового уряду. При цьому заздалегідь зрозуміло, що частина міністрів повинні зберегти портфелі. Кубрак на посаді голови «Укравтодору» виправдав довіру і недавнє підвищення до глави Мінінфраструктури – тільки початок. Арсен Аваков в кріслі глави МВС виглядає вже обов’язковою умовою порядку і стабільності. Неможливо вже уявити собі уряд без Авакова. При тому, що переходити в прем’єрське крісло Арсен Борисович не планує. А по інших позиціях буде багато дискусій. І питання не тільки в довірі і компетентності. Під новий склад уряду потрібно ще зібрати голоси. Саме час для торгівлі та переговорів.
Питання кандидата в прем’єри – ключове. Зрозуміло, що він не може всім сподобатися, але у ключових груп впливу не повинен викликати відторгнення. І без шлейфу скандалів в минулому. Плюс – ряд умов. Перше – президент хоче вже до кінця року побачить «кінець епохи бідності», тобто підвищення зарплат і пенсій. Завдання прем’єра – забезпечити ресурси, тобто зростання економіки. Від гарних планів на п’ять років вперед втомилися самі українці і Банкова теж. Реальне зростання в доступній для огляду перспективі – таке завдання. Друге – командна гра без особистих амбіцій. Зростання соцстандартів заслуга всієї команди на чолі з президентом.
Прем’єр повинен бути успішним, але непомітним. Непомітним, як Шмигаль. Обов’язково без власної партії і самостійних політичних планів. Так що на пропозиції повернути успішних кризових менеджерів Яценюка або Гройсмана президент відповів відмовою. І навіть озвучив це на прес-конференції. За Юлію Тимошенко – та ж причина. Система влади не повинна перетворитися в історію про лебедя, рака і щуку. Зараз на Банковій розглядають кілька кандидатур.
Серед них двічі міністр фінансів Уманський, який влаштовує команду президента за всіма пунктами і дасть сто очок вперед чинному і колишньому главам урядів. Без корупційних скандалів і власної партії – відмінно підходить під формулювання «технократ». Є ще кілька кандидатур, але вони можуть пред’явити поки не успішні кейси і досвід, а виключно обіцянки і плани. Але на Банковій зробили висновки з красивих планів Гончарука, які мають властивості залишатися планами. У вересні переговори вийдуть на фінішну пряму і можна буде предметно обговорювати вже конкретні крісла і кандидатів. Виносячи за дужки тих, хто обов’язково залишається.
