Українська влада має вимагати від держав-гарантів-підписантів Будапештського меморандуму виконання своїх зобов'язань, – Тягнибок
Олег Тягнибок: Доки чинна влада займатиме позицію страуса, ховаючи свій страх, мов голову у пісок, за фразою "А то Путін нападе!", доти програватимемо у міжнародних судах, – Корупція Інфо
Популярне: СТОСУЄТЬСЯ КОЖНОГО!!! В Україні хочуть скасувати усі податки на імпорт авто
Як би маніпулятивно не піарили ніби-то перемогу України в Гаазі, маємо вже не перший сумний наслідок слабодухості української влади, яка за три роки не наважилася назвати війну з Московією війною, приховуючи її під поразницьким терміном "АТО".
І тільки 16 січня 2017 року (майже через три роки після початку московської збройної агресії!) Україна подала у Міжнародний суд позов проти Росії за порушення нею двох Конвенцій ООН.
Минулого тижня Міжнародний суд ООН в Гаазі відмовив Україні у проханні запровадити тимчасові заходи проти РФ, щоб перешкодити подальшому порушенню Кремлем міжнародного права.
«Україна не надала доказів, які б становили достатню підставу, щоб вважати достовірним факт фінансування Росією тероризму», – йдеться у попередньому рішенні суду (prima facie).
Та чого ще варто було чекати: з самого початку український позов базувався на юридично слабких аргументах. Не врахували наші владні правники гіркий досвід і помилки Грузії, яка також не зо всім успішно "судилася" в тому ж суді і з тією ж Московією після окупації Абхазії і Південної Осетії.
Збройну агресію Москви проти України і захоплення московитами української території (Крим, частина Донбасу) юристи з Мінюсту та МЗС спробували запхати у нейтральне формулювання «фінансування міжнародного тероризму» (і до того ж не зуміли навіть довести факт прямого фінансування збройних формувань на сході України Кремлем!)
Українська влада офіційно не називає війну війною, зберігає дипломатичні відносини з Росією, діє не лише безвізовий режим, але й Договір про дружбу та співробітництво з ворогом, та й не поспішає вводити реальні санкції проти бізнесу окупанта. Саме ці факти і переконують суддів Гааги, що нема доказів вважати Росію окупантом і фінансистом тероризму.
Єдиний дієвий шлях, який Україна мала обрати ще у 2014 році, у перші дні після кремлівського вторгнення, – і на якому з самого початку наполягала «Свобода» – це введення в державі воєнного стану, визнання Москви агресором, розірвання усіх міжнародних договорів з окупантом та офіційна вимога до держав-гарантів-підписантів Будапештського меморандуму (США та Великої Британії) виконати свої зобов’язання гарантувати безпеку України та її територіальну цілісність, дані в обмін на відмову Києва від ядерної зброї.
Лише заміна Нормандського формату Будапештським може посилити позиції України з точки зору міжнародного права, та навіть елементарного права сили. А доки чинна влада займатиме позицію страуса, ховаючи свій страх, мов голову у пісок, за фразою
«А то Путін нападе!», доти програватимемо у міжнародних судах і втрачатимемо статус суб’єкта перемовин, перетворюючись на об’єкт кулуарних домовленостей інших держав. І доти продовжуватиме литися кров наших Героїв Захисників і цивільних.
Кремль, тим часом, аплодує стоячи…
