Міністерство охорони здоров’я анонсує покращення системи екстреної медичної допомоги в Україні. В основу реформи має лягти американська система, яка передбачає прибуття на виклики пожежників і поліції, усунення з карет швидкої допомоги лікарів і створення відділів екстреної медичної допомоги. – повідомляє Корупція.Інфо

Запропоновані зміни викликали чималий резонанс, зокрема і серед медиків, які працюють на каретах швидкої допомоги. Що і як варто змінювати у системі надання екстреної медичної допомоги, розмова з лікарем, головою ГО «Інститут правових досліджень і стратегій» Андрієм Роханським.

– У чому особливість запропонованих МОЗ змін?

– Реформа швидкої – це було перше, що пропонувала виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. Першою її пропозицією було перебудувати швидку за американською системою, яку вона, очевидно, добре знає. Там система побудована у такий спосіб, що вона складається з парамедиків, пожежників та поліції. Тобто коли надходить виклик, то приїжджають усі ці служби. Вона, ймовірно, хотіла втілити цю систему. Парамедики – це люди, які отримують спеціальну освіту за спеціальною програмою. Тому треба брати американську програму і переучувати наших фахівців.

– Наскільки реально перебудувати систему, яка функціонувала десятиліттями?

– У нас працюють бригади лікарські або фельдшерські. Останні часто працюють у сільській місцевості. Мені здається, що жодної проблеми переучити фельдшера на парамедика нема, особливо з анонсуванням підвищення зарплати. Тих, хто захоче працювати у парамедицині, їх, звичайно, можна буде переучити. Проект реформи медицини передбачає дві форми надання допомоги – це екстрена допомога і невідкладна. Остання має втілюватися силами центрів первинної медико-санітарної допомоги або поліклінік, які існують.

– У чому полягає різниця?

– Екстрена медицина приїжджає на виклики, вказані у переліку екстрених ситуацій, тобто ДТП, людина впала з даху, притиснуло якимсь важким предметом, чоловік лежить без свідомості на вулиці. Цей перелік обмежений і його можна за деякими протоколами обмежити. Про жодні виклики, що другий день нема випорожнень чи температура піднялася до 38-ми, не може бути й мови, екстрена медицина на них не приїжджає.

Крім того, якщо людина обманює екстрену службу, то на неї поширюються різні санкції – приїжджає поліція. Такі жарти з рук не сходять. Натомість лікарі з такою перебудовою можуть перейти у службу невідкладної медицини. Тобто працювати на машинах, які прибувають на виклики, які не потребують негайної допомоги, а це можна зробити протягом години чи двох. Водночас екстрена медицина у сільській місцевості повинна приїхати через 20 хвилин. Тобто швидка, яка є сьогодні – це невідкладна допомога, така собі поліклініка на колесах, коли приїжджає лікар, він може годину розмовляти, а тим часом десь трапляється ДТП і швидка не встигає вчасно. Екстрена медицина так працювати не може. Вона повинна приїхати, привести пацієнта у той стан, щоб відновити його первинні важливі життєві функції, тобто дихання і серцебиття. А тоді відвезти до лікарні. Саме так працює парамедицина, парамедики знають набір тих прийомів, які допомагають людині підтримувати життєдіяльність до лікарні.

– У Міністерстві пропонують створити відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги. Чим вони відрізнятимуться від відділень швидкої допомоги?

– Друга ланка – це відділення невідкладної терапії. Це те місце, де уся бригада готова надавати повний об’єм допомоги щодо життєвих показників. У нас у лікарні швидкої допомоги поки приїдуть, поки подивиться терапевт, зроблять рентген тощо – минає дуже багато часу. За цей час людину можна втратити. Звичайно, якщо пацієнта привозять без свідомості чи дихання, то його відразу відправляють до реанімації. Коли ж людина у свідомості, але потребує знеболювального тощо, то ці відділення не пристосовані до надання такої допомоги. Тому реформа, з моєї точки зору, якщо ми хочемо створити екстрену медицину, особливо в умовах АТО та інших катаклізмів у суспільстві, потрібна як повітря.

Ми не можемо зберігати радянську систему, коли можна було довго їхати, а потім лікар довго сидів у хворого, розмовляв. Не знаю, до якого ступеню розуміють це люди у Кабміні, які в підсумку приймають рішення. Адже законодавство в нас є, нам тепер потрібне рішення Кабміну про перебудову системи. Тобто закон треба втілити у життя. Наприклад, мали бути створені відділення інтенсивної терапії, а цього не було зроблено.

– Найбільше обурення запропоновані зміни викликали саме у лікарів швидкої допомоги…

– Лікарям в екстреній медицині не місце. Я розумію, чому вони виступають проти. Ніхто не хоче змін, ніхто не хоче бути переведеним в інші медичні структури. Але життя вимагає створення саме такої служби. Хтось повинен прийняти таке рішення. Суспільні інтереси повинні домінувати над інтересами тих працівників, які зараз зайняті в «екстреній» медицині.

Ще одне важливе питання. Приміром, приїжджають на виклик двоє людей – дівчинка 20 років і лікар 50-річний. А пацієнт, якого треба госпіталізувати, важить 100 кг і його родичі – теж дві дівчинки. І як бути у такі ситуації? Парамедицина, по-перше, бере фізично підготовлених людей. По-друге, приїжджає й поліція. Поліцейські повинні допомагати у госпіталізації таких людей. А в нас сьогодні так – родичі починають бігати двором, квартирами у пошуках когось, хто зможе допомогти доставити пацієнта. Це не екстрена медицина і не екстрена госпіталізація. Це суспільно важлива справа, за яку хтось повинен взяти на себе відповідальність і втілить її у життя.