Президент Білорусі Олександр Лукашенко, найімовірніше, втратив владу в країні. Він розуміє, що на вулиці міст вийшли звичайні люди, які хочуть змін, тому лояльності і всенародної любові до нього більше не буде.
Про це розповіла білоруська політологиня й докторка Рейнського університету Фрідріха Вільгельма Наталія Василевич.
“З минулих сезонів цього довгого 26-річного серіалу ми знаємо, що Лукашенко дуже погано, навіть суто фізично, реагує на протести. Навіть якщо це група студентів, які стоять на площі з прапорами, а тим паче тривалі мітинги.
Лукашенко в таких випадках завжди зникає, а дата його інавгурації переноситься на пізніший термін. Тепер навіть для нього самого очевидно, що ніякої народної любові більше немає, а на вулицях не просто опозиціонери, а звичайний народ. Для нього це політичний крах, а його місце в історії тепер буде оцінюватися не найкраще, – заявила вона.
А тепер і зовсім стало очевидно: в Білорусі не просто масові протести, а тотальні. Режиму Лукашенка більше не існує, він упав. До нього більше ніколи не повернеться ні лояльність, ні симпатія.
ЄС краще б уникнути цих проблем, але оскільки Білорусь сусідня держава, то доведеться вникнути. Для Литви, Латвії, Польщі – це взагалі країна, яка поруч. Німеччина теж може наполягати, щоб ЄС виступив посередником у переговорному процесі.
Із Білоруссю буде легше, ніж з Україною, тому що там ніколи не було якогось цивілізаційного розколу. У нас немає проблемного сходу, де можуть домінувати політичні або цивілізаційні ідентичності, – додала експерт.
Незважаючи на те, що в Білорусі практично всі говорять російською, мало тих, хто вважає себе росіянином, наприклад. Росіян як національної меншини в Білорусі практично немає. Слабкість ідентичності білорусів зіграла на те, що вона стала сильною.
Там немає якихось груп, які будуть проти вирішення ситуації, і в цьому плані ЄС буде легше. У той же час білоруси ніяк не наповнені ідеями. Є тільки базові стандарти поділу влади, Конституція, права людини. За кого ми, з ким ми – це вирішуватиметься на якихось наступних етапах.
Звичайно, все це вкрай нестійка ситуація і куди вона може повернутися – невідомо. Режим виявився абсолютно не готовим до такої стихійності та спонтанності, завдяки чому люди дуже легко долучилися до процесу.
Також, висловила вона свою думку і про найбільшого опонента Лукашенка.
“Її сила в тому, що вона знає, що вона слабка. Тихановська чітко і адекватно оцінює свої можливості і не буде такою, як Лукашенко, який навіть знав, як копати картоплю й доїти корову. А Тихановська – людина, яка знає, що нічого не знає, тому звертатиметься до визнаних фахівців із різних питань по допомогу.
Якраз для європейського лідера – це дуже адекватний підхід до організації політичного життя. Тому саме її слабкість і можливість адекватно оцінити свої дії, не соромлячись цього – це найсильніша її сторона.
