Ось в такому світі ми живемо. Кожні сто років світова цивілізація потрапляє в дурку, лікується, виходить під чесне слово на волю, намагається жити правильно, забуває про дурку і знову в неї потрапляє. Трохи історії останнього тисячоліття, гадаю, не завадить.
1005 – 1015 роки. Вторгнення норманів у Англію. Вторгнення германців у Польщу. Вторгнення Візантії у Болгарію. Європа палає у вогні міжусобних війн за домінацію і золото. Закінчується перерозподілом зон впливу, світської та релігійної влади. На руських землях – міжусобні війни, протистояння Києва та Новгорода. 1105 – 1115 роки. Половецькі війни на Русі. Розгортання громадянської війни на іспанських землях. Масові страти повстанців у Чехії. Вторгнення германців у Польщу та Італію. Хрестові походи. Кордони країн змінюються чи не щодня. Воюють буквально усі з усіма. І на руських землях – без змін: міжусобні війни, протистояння різних міських центрів один одному. 1205 – 1215 роки. Занепад Візантії, початок турецької експансії на анатолійські землі. Виникнення імперії Чингізхана. А на руських землях… Так, міжусобні війни та боротьба за владу між різними князівськими родами. 1305 – 1315 роки. У Європі все спокійно. Замість кардинальних заходів та військових походів з найменшого приводу на арену боротьби за землі та владу виходять інші методи – дипломатичні. А на Русі… На Русі безчинствують татари. І тривають міжусобні війни. Адже на політичну арену вийшла Москва.
У той час, як Київські та Галицькі землі намагалися брати приклад із європейських країн у плані політики та релігії, Москва орієнтувалась на деспотичний Схід. І з того часу почалось розділення і протистояння земель та народів у духовному і цивілізаційному плані по Дніпро і Дону. З тих пір українці виокремились як європейська нація, а московіти закопіювали давню назву величної країни Русь, перекрутили її на свій ординський лад, і стали називатися Рассєєй. Шість століть минуло з тих пір, шість століть прихованої та очевидної боротьби за землі і душі людей. Уся подальша історія українства – це перелік атак Росії на нашу свободу, волю і культуру. І щоб не бути голослівним, давайте знову згадаємо, як це було.
XV століття. Україна у складі Великого Князівства Литовського, Руського та Жемантійського. Молода агресивна Московська держава постійно грає м’язами на кордонах, демонструючи свої зазіхання на наші землі, не зважаючи на те, що самі ще не вирішили питання із залежністю від ординських ханів. XVІ століття. Московою покорені Лівонія, Псков і Рязань, Казань і Астрахань. Іван Грозний готується до масштабного походу на Захід, але смерть зупиняє його. І тільки подальші традиційні міжусобні війни дещо притишили агресію московської держави. Новим витком агресії на наші землі було знищення української держави Богдана Хмельницького. У XVІІ століття, після подолання смути, ще не така сильна Росія обманом і хитрощами виторгувала собі українські землі, а через деякий час почала заявляти, що так і має бути, і що так було завжди.
XVІІІ, XІХ та ХХ століття – це триста років тотального панування на цинічного, жорстокого винищення москалями нашої культури, духовності, національної свідомості та гідності. Проте які б силові та обманні заходи для цього не застосовувались, перетворити українців на недонацію чи розчинити її у «росіянах» не вдалося. Ні прямі заборони, типу Емського указу чи Валуєвського циркуляру, ні промивання мізків через підручники, газети та телебачення, не сподобили Росію до остаточної перемоги. І саме тому вона вдається зараз до методу, яким володіє найкраще – силового тиску.
Російська поразка культури, поразка духу, поразка свідомості – уже відбулась. У горнилі випробувань і тиску українство завжди ставало і ставатиме сильнішим, незламнішим, переконанішим і активнішим. Так, ми плачемо за загиблими героями. Але так, ми будемо йти і гинути, поки ворог не зрозуміє, що здолати нас неможливо. Неможливо знищити. Неможливо переконати. Бо вже тисячу років кожен українець знає і відчуває, що УКРАЇНА це він. Україна – це народ, а не набір територій. І чим би не закінчилась ця чергова і традиційна атака московко-пітерської братії на наш народ, якими би словами та братія не описувала цей результат, ми з вами знаємо, як і завжди знали наші предки, що перемога була, є і буде за нами.
