Захищаючи Савченко від її ж заяв потрібно зрозуміти: це помилка недосвідченого політика чи фраза, підказана таємничим куратором?
На зорі Перебудови, коли повіяло вітром свободи, у Львові з'явився свій Гайд-парк неподалік пам'ятника Тарасові Шевченку. В народі це місце прозвали "клюмбою", бо там була клумба з хрестом і квітами, біля якої закипіло життя.
Але поняття "клюмба" має ще й інше значення – воно означає певну спільноту, яка звикла збиратися в одному місці. А що ця спільнота завше була не надто високого інтелектуального рівня, то відповідно поняття "клюмба" набрало деякого зневажливого відтінку.
Разом з тим "клюмба" – це серце Львова, бо іншого просто нема. Серце, яке готове полюбити будь-кого, хто здатен промовити кілька гасел, від яких "клюмба" пустить сльозу. Тому й не дивно, що "клюмба" у різний час з однаковим трепетом приймала і Кучму, і Ющенка, і Юлю, і Порошенка, і безліч інших політиків… І коли Юля, уся в білому, сказала, що під час Першої світової була б січовим стрільцем, "клюмба" залилася сльозами щастя і розчулення.
Не маю сумніву, що якби Янукович не виявився ідіотом і зігнорував би Майдан, то досидів би спокійно свій термін. А якби перед новими виборами вийшов до львівської "клюмби" і повторив слова "другого" Кучми, що він дуже змінився, що вже не той, що був, і зацитував кілька рядків Шевченка, навіть сплутавши слова, його б вітали оплесками. Бо розкаяний ворог і блудний син – це якраз те, чого так завше прагне наш бідний народ. Ми хочемо ненавидіти і прощати. Ненавидіти і прощати.
Тому жодного дива не сталося, коли цієї неділі відбулася зустріч Надії Савченко з львівською "клюмбою". Народу було мало. В основному люди старшого віку, переважно жінки. Тобто це ті самі люди, які вечорами щонеділі влаштовують біля пам'ятника хорові співи.
Армійська зачіска, біла блюзка навипуск і джинси. А в руках щось і геть нереальне і не допасоване до цього чоловічого образу – жіноча торбинка, яку вона ціпко тримала перед собою, стоячи біля мікрофону.
Нічого нового "клюмба" не почула. Хоча я можу помилятися, бо "клюмба" з інтернетом не дружить. Тому щось із промовленого могло сприйматися, як новина. У кожному разі можна лише дивуватися, яке уявлення мають окремі люди про роль депутата.
Вони воліють бачити на його місці недосвідчену людину, яка тільки вчиться бути законотворцем, аніж готового фахівця. Аргумент оригінальний: досить було в нас фахівців, і що вони дали? Савченко на цій хвилі народних побажань швидко вловила, чого від неї чекають, і тепер всюди розповідає про те, як вона вчиться "робити менше помилок". Однак у своїх помилках винуватить людей, які її не так зрозуміли.
Та й не так просто зрозуміти, що має вона на увазі, бо одного разу каже, що "Кремль – це ворог. З ворогом не розмовляють, з терористами не розмовляють" і, мовляв, треба вести перемовини з Плотніцьким і Захарченком, яких вона вважає у першу чергу українцями, а "не кремлівськими маріонетками", а вже в ОБСЄ заявляє: "Я готова говорити і з російською стороною, і з сепаратистами".
Звісно, що обидва пройдисвіти хутенько відгукнулися на такий неочікуваний комплімент – зарахування себе до українців – і вже готові сісти з Савченко за дружній стіл.
А перед тим 10 червня вона ще й закликала до дострокових виборів у парламент. Знову помилилася? У неї нема помічників, які б показали, яка картина чекатиме нас в новому парламенті?
А що думати про її переживання за простий російський народ, який дуже страждає від санкцій? Це теж помилка недосвідченого політика чи фраза, підказана таємничим куратором?
Ті, хто намагаються захистити Савченко від звинувачень у тому, що вона повторює мантри Путінського кума, нізащо не хочуть відповісти на дуже просте й пряме питання: чи підтримуєте ви всі заяви Савченко, зокрема й про те, що нам не треба давати зброю?
Так або ні. Відповіді нема. Глухо, як в цистерні з вапном. У Львові Надю запитали, чи не вважає вона, що варто було б нарешті піти на фронті в наступ. Відповідь була феноменальна: наступати не можна, бо – увага! – нема гарантії, що не поцілиш у невинну людину.
Тобто буквально щоденне поціляння в невинних людей з боку сепаратистів – це нормальна річ? І зброя, яку їм щедро виділяє Росія, жодним чином не приведе до Третьої світової? Ще коли полум'яна Надя перебувала в ув'язненні, я висловлював своїм друзям тиху підозру, що цей театр одного актора неспроста. Що її готують для нас, як троянського коня.
Одне те, що не пускали до неї ані українських, ані зарубіжних лікарів під час голодування викликало певні сумніви. Мені всі казали: ти тільки не пиши про це. Не треба. Зачекай. Але зараз уже багатьом відкрилися очі на Савченко.
Надто виразно стали визирати з-за її плечей вушка хитрих політтехнологів. "Уже не первый раз громкие заявления Надежды Савченко являются практически прямыми цитатами Виктора Медведчука, – зауважує Юрій Романенко. – При этом, вызубрив некоторые тезисы, г-жа Савченко не поняла их важности и на наводящие вопросы несет отсебятину, которая не очень вяжется с медведчуковскими тезисами". Але "клюмба" нічого такого не зауважує.
Вона прагне любові. Вона чекає Месію. Нехай і в джинсах. Любов "клюмби" сліпа. Тому все, що промовляє Месія, сприймається на ура. Ви ще не помітили? А президентські перегони вже почалися.
Не проспіть.
Джерело: ТСН
Блог: Юрій Винничук
