Для львів'ян він є незмінним управлінцем Ратуші. Із 2006 й до тепер, Андрій Садовий — мер, якого люблять, або ж просто не мають ким замінити. Так чи інакше, про нього є що розповісти.
За молоду Садовий перевозив із Польщі і до Польщі усілякі дрібнички. Зокрема це були шкарпетково-панчішні вироби. Вже згодом вийшов на доступ до електронних ваг, які були дефіцитом. Це були його перші великі гроші, які стали поштовхом для чогось більшого — "Галицьких інвестицій".
Це була одна з перших в Україні інвестиційних компаній з офіційною ліцензією для здійснення операцій із цінними паперами. Безпосереднє відношення до неї мав Андрій Садовий.
Наприкінці 90-их у власності та управлінні "Галицьких інвестицій" були пакети акцій близько 100 підприємств, а активи компанії станом на 2006 рік сягали 6,5 мільйонів грн.
Дещо отримав і Садовий. Так, він став власником акцій Львівської пивоварні, Радехівського цукрового заводу, маслозаводу та заводу бетонних виробів, "Мікроприладу", двох АТП та науково-дослідних інститутів, у тому числі і "Львівприладу". А ще "Південьзахіделектромережбуду" — Тресту із будівництва ліній високовольтних електропередач.
Усе втратили ті, хто не встиг обміняти свої інвестиційні сертифікати у "Львівських інвестиціях" до 98 року. Під питанням доля 21 млн гривень.
У 90-их бере початок медіа-холдинг Андрія Івановича, зокрема і ТРК "Люкс".
У рядах партії "Реформи і Порядок" він починав як політик. Ті вибори були для Садового вдалими.
З 98-ого по 2002 р. був депутатом та головував економічною політикою у Львові.
2002-го, директор Інтститут розвитку міста вибори в мери програє.
До відбору 2005 року пан Андрій підготувався ретельніше. Відкрив ще два медіапроекти (журнали "Місто" та "Україна"), підівчився риторики, одружився, ба більше, підтримав Помаранчеву революцію, ініціював створення ПО "Самопоміч".
І ось, 26 березня 2006 року Садового обирають у мери Львова. Він обіцяв встановити спеціальний статус для міста.
Додамо, що перед виборами Андрій переписав усю свою медіавласність "у руки" дружині Катерині.
2009 року пан Андрій увійшов Республіканської християнської партії. У її рядах 2010 року вкотре очолив Ратушу.
У грудні 2012 створив політичну партію "Самопоміч" і став її головою. Ось у чому прославилася ця партія, так це ретельна допомога і реакція щодо проблем, що виникали по місту. Але, за твердженням очевидців, ці ж проблеми "Самопоміччю" і створювалися.
Що ж стосується діяльності Садового як мера, то ось основне. Виступав за відновлення в Україні магдебурзького права. Був звинувачений у хабарництві (тут без доказів), підвищенні тарифів і плати за проїзд, розбазарюванні землі. Також за його правління у Львові відбулося Євро 2012, підготовку до якого Андрій Іванович провалив. А ще показав із балкону Ратуші середнього пальця тим, хто виступав проти його ж праці.
Окрім цього є й позитивні риси. Садовий розпорядився, аби щомісяця для учасників та інвалідів Української повстанської арміії доплачували 500 грн пенсії.
Вартують уваги і стосунки Андрія з регіоналами, які були тоді при владі. Так, мер Львова був у гостях в Януковича на його ж дні народженні. А коли у Садового були проблеми із Євро, з його підготовкою, за мера заступився сам Борис Колесников, який відповідав за організацію події — "Ми (регіонали) не дамо образити мера Львова".
Звинувачення у бік Садового полягали в тому, що той підбирав інвесторів і будівельників Євро "під себе".
Під час 2-ої каденції Андрій Іванович часто "воював" із партією "Свобода", яка переважала в раді.
І ось 2013 року було організовано перший напад на Садового. Невідомий під стінами Ратуші вдарив останнього в лице. У місті одразу ж вирішили, що то націоналісти.
А вже узимку 2013 пан Андрій підтримав ще одну революцію — Гідності. Він і сам виходив на майдан. Та ось, опісля перемоги 2014 будинок Садового обстрілювали двічі, а у жовтні 2015 ще й гранатою. Існують чутки, що то була просто імітація, адже у приміщенні вночі не було нікого.
У той же час в мережі виникає "План Лемберг" — про відокремлення західних земель опісля східних і створення з їх частин окремих держав. Цей план розробляли у ФСБ і, ймовірно, він триває й дотепер. Це пояснює, чому і за які кошти партія Андрія Івановича отримала аж 11% голосів у парламенті (за повідомленнями від "Наша газета").
Що ж стосується офіційної політики "Самопомочі", то її позиція є проєвропейською і опозиційною. Як щось нове і незвідане їй вдалося осісти в Києві, провести мерів у ряди великих і середніх міст (аж у Миколаєві), а сам Садовий втретє очолив Львів.
2017 рік для мера виявився "смердючим". Історія зі сміттям розпочалася 30 травня із обвалу Грибовецького сміттєзвалища. Тоді загинуло 4 чоловіків, 5-ого шукають дотепер. Ба більше, пожежу у смітті рятували ще тиждень.
Грибовецька сміттярка вже як чверть століття була перенасиченою. У цей час до мерії Львова зверталися 43 інвестори із пропозиціями по рекультивації полігону і зведенні переробного заводу. Усім 43-ьом було відмолено.
2007 року одна із провідних українських фірм у цій сфері оголосиса про свою готовність щодо дегазації відходів, але міська влада їй заборонила. Мерові було не вигідно, щоб на смітті заробляля інші. Тож пан Андрій сам пообіцяв звести сміттєспалювальний завод.
Повторно обіцянки від Садового прозвучали у 2011 — теж безрезультатно. 2012, за словами мера, було знайдено місце під зведення полігону зі сміттям у Новому Роздолі, ба навіть "з легкої руки" інвестора, але й тут крапка.
У новому 2013 році нові й обіцянки. Теж пустослівні. Усе це і призвело до трагедії 2016.
Винних і досі не покарано, та сміття є однією з причин, чому прем'єр і президент сварилися із Садовим. Останній бач попросив дати з держбюджету грошей на рекультивацію сміття, а Порошенко відповів:
"Сміття треба прибирати, а не робити на ньому політику". А ще персони активно обмінювалися коментарями і обвинуваченнями в бік одне одного. Так би мовити, грали в "пінг-понг" своєю ж відповідальністю.
Андрій Садовий відомий своїми стараннями перетворити Львів у туристичну мекку в Україні (культурна столиця у мера вже є). Проводить фестивалі, відкриває велодоріжки та кафешки "по всіх вулицях", висаджує квіти. Але за цим ховається дещо більше. Це і тиск на малий та середній бізнес, і рейдерство. Як говорять самі ж підприємці, у ділі — оточення Садового — родичі та близькі друзі.
Ось кілька прізвищ: Ксенія та Олексій Курилишини (подружжя) — разом із А.-І. Сарахманевичем провели оборудку у близько 70 млн гривень від продажу "Старого ЦУМу"; Петро Соболь (кум) — вкрав понад 200 тисяч грн із велодоріжок; Андрій Федоренко (теж кум) — привласнив 2 мільйони 30 тисяч грн під час закупівлі трамваїв та ін. (інформація "Львівського порталу").
Згадаємо і про славетний Холдинг емоцій "!Фест", завдяки якому у Андрія Івановича "росте у кишені". А людей позбавляють домівок — відбирають житло під ресторації і таке подібне.
Серед відомих у Львові такі, як "Мазох-кафе", "Криївка", "Біля Діани", "Дім легенд", "Гасова лямпа", "Львівська копальня кави" та "Майстерня шоколаду" тощо. Усі вони розташовані у центрі, в історичних будівлях, що є спадщиною усього міста. "!Фест" експлуатує "душу і серце" Львова без дозволів та погоджень на це. І хоча офіційно Садовий до холдингу не причетний, його протеже — Юрій Назарук — є безпосереднім ініціатором і власником "!Фесту".
Е-декларація А. Садового
У 2016 році мер Львова отримав близько 372 тис гривень, його дружина — у понад мільйон. Це: 1 млн 229 тис 616 гривень доходу у "ТРК Люкс", 195 тис 309 грн у радіо "Люкс" та 15 тисяч 950 грн допомоги на дитину.
Торік у Садового було 107 322 грн.
Ще мер увів у декларацію 15 тисяч 351 грн пенсії від тещі.
Катерина Кіт-Садова має і готівку — 15 тис доларів та 40 тисяч грн. Також у неї є кредит (від 2011 року) в "Кредобанку" на суму 88 тисяч 922 грн. А ще страхівка — 42 тис 500 гривень.
На навчання у Великобританії сім'я витратила 162 тисячі 249 грн.
Власністю жінки Садового є і ділянка у 702 квадратних метри, і житловий будинок у 660,4 кв м, автомобіль Mercedes Benz Viano випуску 2012 (близько 30 тис доларів).
Адреса проживання у Садових — вул Стрілецька, 1, що поблизу Шевченківського гаю. Будинок із 3-ох поверхів охороняє поліція. Його вартість — до півмільйона доларів США. До цього мер із дружиною мешкали у трикімнатній квартирі (по вул. Рудницького).
Зазначимо, що у подружжя є 5-еро дітей. Сім'я живе із батьками жінки. Своїх же маму й тата Андрій Іванович ще у 2000-их рр. поселив в особняку у Сокільниках.
Отож, у Садового усе гарно виглядає і, водночас, смердить. Як по місту, так і в політиці.