Посол Вільям Тейлор – про «зраду» щодо «Північного потоку-2», статус головного союзника, стратегію США у протистоянні Росії та очікуваннях від серпневого саміту у Вашингтоні.

Виконавчий віцепрезидент Інституту миру США, експосол США в Києві (2006-2009 рр.) Вільям Тейлор дуже добре знає Україну. Попри те, що його каденція завершилась давно, він часто буває в Києві. Він був спостерігачем на останніх президентських виборах, а з літа 2019-го до початку січня 2020 року він обіймав посаду тимчасового повіреного у справах США в Україні. Зрозуміло, що Тейлор досі в курсі усіх подій на американській зовнішньополітичній кухні.

Тому «Главком» попросив Тейлора пояснити, як так сталося, що президент від демократів Джо Байден, який активно виступав проти «Півінічного потоку-2» (і прихід якого так гаряче підтримували в Україні), пристав на угоду з німецьким канцлером Ангелою Меркель щоб цей потік був запущений. Чи вважає Вільям Тейлор це «зрадою» України? З цього питання ми і розпочали нашу бесіду.

«Північний потік-2» – погана ідея, як для України, так і для Європи»

– Насправді, всі – президент Байден, держсекретар Блінкен, Конгрес, більшість людей, з якими я розмовляв, погоджуються, що «Північний потік-2» – погана ідея, як для України, так і для Європи, – каже Тейлор. – Про це заявляли і президент Байден, і держсекретар Блінкен, а Конгрес ухвалив закон, запровадивши санкції проти «Північного потоку-2».

Також очевидним є те, що українці та американці дуже рішуче налаштовані проти цього проєкту. Це, зокрема, можна побачити у Конгресі, де декілька сенаторів з обох партій висловили велику стурбованість щодо угоди Байдена-Меркель. І сенатори, і конгресмени не відмовилися від свого наміру зупинити «Північний потік-2», хоча його майже повністю завершено.

На даний момент у Сенаті та Палаті представників продовжується робота щодо використання різних механізмів, аби зупинити «Північний потік-2». Тому цю історію ще не завершено.

Чи може бути так, що президента Байдена погано проінформували і тому він пристав на таку угоду з Німеччиною? Бо в ЗМІ появилась навіть інформація, що в Адміністрації Байдена є проукраїнські та проросійські високопосадовці та радники…

Не думаю, що в американському уряді є проросійські радники чи високопосадовці. На мій погляд, це рішення мало враховувати наслідки російського важеля і спроможності Росії впливати на Україну та Європу завдяки «Північному потоку-2». Але я підозрюю, що всередині адміністрації Байдена йшли в першу чергу дебати щодо впливу газопроводу на американо-німецькі відносини.

Думаю, що там менше уваги приділяли російському чиннику, а більше – американо-німецькому. І це був неправильний розрахунок. В адміністрації Байдена мали б більше фокусуватись на проблемах, які можуть виникнути через російський вплив.

Нещодавно Курт Волкер написав статтю «Як Путін продовжує вигравати», у якій він, зокрема, підкреслив, що президент Росії використовує три помилки, які Сполучені Штати роблять знову і знову: дефолт щодо деескалації, а не протистояння агресії; бажання розділити питання, а не пов’язувати їх; самозадоволення роллю США у світі, а не прагнення до активної конкуренції». Можете прокоментувати?

Я бачу, що адміністрація Байдена кидає виклик Росії. Я пам’ятаю, як кілька місяців тому, наприкінці квітня, коли росіяни відправили сотню тисяч вояків до кордону з Україною, адміністрація Байдена діяла дуже активно і жорстко щодо Росії. Тоді президент Байден зателефонував президенту Зеленському, щоб порадитись з ним, а після цього він зателефонував президенту Путіну. І той відступив від України.

Байден також сказав Путіну, що запровадить санкції через два дні. Телефонний дзвінок був у вівторок, а в четвер США ввели нові санкції проти Росії.

Хочу наголосити, що мова йшла не тільки про один телефонний дзвінок Байдена президенту Зеленському.