У четвер, 10 лютого, у Берліні в рамках пошуку шляхів просування у мирному врегулюванні та завершенні війни на Донбасі відбудеться зустріч радників голів “нормандської четвірки”. Які очікування від цієї зустрічі? Які можливості, які побоювання? Чому саме Україну схиляють до виконання “Мінська”, забуваючи про обов’язки Росії? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченко, політолог Ганна Малкіна вважає, що зустріч радників голів “нормандської четвірки” цього разу не зможе закінчитись “нічим”.

Занадто великий тиск чиниться на Україну і занадто велика напруга створена всіма учасниками процесу, включаючи не лише РФ, а й європейських та американських партнерів, – пояснює вона. – Політичні питання безпеки на європейському континенті тісно переплетені з економічними вигодами та перспективами, пов’язаними із запуском “Північного потоку-2″, товарообміном та геополітичним перерозподілом сфер впливу. Ці процеси відбуваються на тлі зростання євроскептицизму в країнах-учасницях ЄС, фрагментарних та суперечливих оцінок українсько-російського конфлікту європейськими політиками, а також наростаючої економічної кризи, пов’язаної з пандемією коронавірусу, – повідомляє професорка.

Тому, наголошує Ганна Малкіна, не треба зваблюватися, що “дипломатичний десант”, який висадився в Україні в другій половині січня – на початку лютого, керується добрими намірами допомоги нашій країні у питанні захисту суверенітету та територіальної цілісності.

Кожен західний представник орієнтується виключно на національні інтереси своєї держави – і намагається отримати максимальні преференції від кризи, що склалася. І зробити це за рахунок України, – упевнена Ганна Малкіна. – Незважаючи на відсутність достатньої інформації для аналізу, можна зробити висновок, що рішення щодо України вже ухвалено. Прийнято без України. “Міжнародні партнери” почали дружно схиляти українську владу до виконання Мінських домовленостей на умовах Москви. При тому, що раніше і ЄС, і США приймали аргументи української сторони щодо неможливості проведення виборів на непідконтрольній території, приймали побоювання щодо автономного статусу ОРДЛО. Тепер усе кардинально змінилося. Сьогоднішня зустріч покаже, наскільки Київ розуміє наслідки беззастережної дипломатичної капітуляції. Станом на сьогодні – розуміє. Але треба дочекатися вечора, – наголошує Малкіна.

 Голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко нагадує, що за сім років засідання Тристоронньої контактної групи (ТКГ), підв’язаної під “нормандський формат”, показали не просто низьку результативність, а – безрезультативність.

Адже ТКГ створювали для врегулювання конфлікту на сході України. А його не врегульовано. І не могло бути врегульовано. Тому що не можна розривати одну війну – між Росією та Україною – на два конфлікти. Не можна говорити лише про те, що відбувається на окупованій РФ частині Донецької та Луганської областей, а про окупацію Криму забути, – наголошує експерт.

При цьому він не відкидає, що якісь зрушення у врегулюванні конфлікту на сході України можливі.

Те ж саме припинення вогню, обмін полоненими, повноцінне відновлення роботи КПВВ – тут можна працювати. Попередні періоди це засвідчили. Але йдеться лише про локальні успіхи, – зазначає Павло Жовніренко. – При цьому я сумніваюся, що зараз переговори навіть із цих питань завершуватимуться хоч якимось проривом. Адже для Росії створення складнощів на Донбасі – можливість продавити найважливіші для себе теми. А саме: посадити офіційні Київ за стіл переговорів із так званими “ДНР” та “ЛНР” (представляючи все як український, а не українсько-російський конфлікт), змусити внести в українське законодавство політичну частину “Мінська” (особливий статус, амністія, вибори. до ОРДЛО до передачі Україні контролю за кордоном). Весь той набір, який не поновлює суверенітет України, а руйнує його, – сказала вона.