В Україні є чимало чиновників, які брали участь у сепаратистському заколоті на Донбасі. Однак їх не лише не покарали, а й досі дозволяють обіймати топові політичні позиції. Одним із них є Валентин Рибачук.

Про це йдеться у програмі “Право на правду” на 24 каналі.

Хто такий Рибачук

Нещодавно, він очолив службу автомобільних доріг у Донецькій області. Ця посада – просто золота жила, оскільки Рибачук керуватиме тепер будівництвом та ремонтом доріг в одній з найбільших областей України.

В області, яка до того ж постраждала від війни і де сотні кілометрів шляхів разом з мостами потребують повного відновлення.

Сепаратизм Рибачука у 2004 році

У 2004 році після другого туру президентських виборів, почалися масові протести громадян, відомі також як Помаранчева революція. Її спровокували небачених масштабів фальсифікації виборів, внаслідок чого, переможцем оголосили тодішнього прем’єра Віктора Януковича.

У відповідь на багатотисячний помаранчевий Майдан, який вимагав скасування результатів сфальшованих виборів, Янукович і компанія почали організовувати свої антимайдани у Києві та в містах Донбасу. Їх кульмінацією мав стати з’їзд депутатів всіх рівнів у Сєвєродонецьку на Луганщині.

Його учасники повторно оголосили Януковича президентом і пообіцяли провести референдум про автономію південно-східних областей України.

Водночас у Слов’янську на підтримку сепаратистського з’їзду у Сєвєродонецьку, місцеві чиновники зібрали свій мітинг. На цьому мітингу виступив і Валентин Рибачук, який пригрозив Києву: якщо Януковича не визнають президентом, Донбас відділиться від України і приєднається до Росії.

Зауважу, це сталося ще у 2004 році, за 10 років до проведення псевдореферендуму на Донбасі, і початку російсько-української війни.
Тобто, ще багато років тому, в середині 2000-х, такі діячі як цей Рибачук, почали засівати зерна сепаратизму на Донбасі, крок за кроком, готуючи ґрунт для російської агресії.

Рибачук допомагав росіянам окупувати Донбас

Саме Рибачук та інші, допомагали росіянам ще тоді, коли не було ніякої Нелі Штепи, ніякого Захарченка, Пушиліна чи Плотницького. З таких от діячів все насправді почалося, задовго до 2014 року.

Втім, за скоєне Валентин Рибачук ніякої відповідальності не поніс, як і решта політиканів, які закликали до розшматування України у 2004 році.

Помаранчевий Майдан домігся третього туру виборів, у ньому Янукович програв. До влади прийшов слабохарактерний президент Віктор Ющенко, за президенства якого не був покараний жоден сепаратист і державний зрадник.

Секретарем Ради нацбезпеки та оборони, пріоритетом якої є захист територіальної цілісності України, був тоді Петро Порошенко. У якого, як з’ясувалося, після викривальної пресконференції Олександра Зінченка, були зовсім інші пріоритети – не національна безпека і боротьба з сепаратизмом, а переділ потоків в економіці та контроль над посадами в уряді.

Відтак, як і інші проросійські діячі, Валентин Рибачук спокійно досидів собі в кріслі мера Слов’янська до 2010 року, де його змінила вже названа Неля Штепа. Після програшу Штепі на виборах мера, Рибачук не канув в небуття, а пішов працювати в уряд Миколи Азарова.

Однак після Революції Гідності, і втечі Азарова і Януковича з України, цей діяч все одно залишився працювати на високих посадах і очолив державну компанію “Укрінтеренерго”.

Після російського вторгнення на Донбас у 2014 році Рибачук не перевиховався, не розкаявся у своїх старих заявах і не став справжнім українським патріотом. У 2019 році він вступив в партію “Опозиційна платформа – За життя” Віктора Медведчука. Вже від цієї партії йшов на вибори до Верховної Ради по одному з округів на Донеччині.

Як відомо, раніше Офіс генерального прокурора повідомив про підозру колишньому президенту-втікачу Віктору Януковичу в державній зраді через підписання “Харківських угод”.

Після втечі у 2014 році експрезидента Януковича з країни правоохоронці відкрили проти нього до 10 кримінальних проваджень. Янукович фігурує у справах про незаконне заволодіння резиденціями “Межигір’я” та “Сухолуччя”, фальсифікацію результатів голосувань за “диктаторські закони”, злочини проти майданівців, численні тяжкі економічні злочини, хабар, замаскований під винагороду за авторські книжки.