Політичний та економічний експерт Тарас Загородній вважає, що за два роки при владі досягнень у Володимира Зеленського як у президента практично немає.
Єдине досягнення полягає в тому, що він все-таки не здав позицій по Донбасу, хоча і це, скоріше, заслуга тиску на нього всередині країни. До слова, та ситуація із загостренням, яка склалася зараз, не нова – ми живемо так вже 7 років. Питання лише в тому, наскільки адекватно Зеленський зараз оцінює ризики і взагалі розуміє, що відбувається. Поки виглядає так, що у президента бояться називати речі своїми іменами, тобто війну війною. Росія – хижак, який відчуває слабкість і страх. Той страх, який виділяє Зеленський тільки підбадьорює ворога, який бачить, що можна робити що завгодно і йому нічого за це не буде.
В усьому іншому наявний повний колапс держуправління. Це ми бачимо на прикладі боротьби з ковідом і ситуації в економіці – люди не можуть привезти вакцину, гроші і ресурс є, але немає мізків. Йде абсолютна атрофія всього, просуваються законопроекти, які не стимулюють економічний розвиток. Начебто все красиво, але в той же час провал на провалі – і за зовнішніми напрямками, і з нашими основними союзниками (як, наприклад, з Китаєм).
Рейтинги довіри до Президента продовжують падати, медовий місяць у виборців скінчився. Тому як тільки з’явиться альтернатива, то і колишні рейтинги швидко впадуть. Тим більше, що альтернатива вже проявляється, старі політики на кшталт Тимошенко і Кличка дихають йому в потилицю і нарощують вагу, бо люди бачать, що нові політики абсолютно безталанні.
Єдиний спосіб для президента утримати свої рейтинги – це замінити чинного прем’єр-міністра на вольову людину, яка почне вирішувати проблеми. Але про це в ОП ніхто навіть не замислюється, там досі впевнені, що утримати і наростити підтримку можна тільки хайпом.
При цьому в ОП розглядають варіант проведення одночасних дострокових парламентських і президентських виборів, поки у Зеленського є рейтинг. Це стиль його команди і в цьому випадку у президента навіть ще є шанс знову перемогти. Біда лише в тому, що час таких рішень спливає. Якщо ще два місяці тому врятувати становище могла, наприклад, відставка Степанова, то зараз для цього вже запізно, тому що зараз вже потрібно відправляти у відставку Шмигаля і весь Кабмін, а через три місяці і розпуску парламенту може бути недостатньо. Адже час іде і він працює проти президента, все більше заганяючи його в положення цугцванга, коли кожен наступний крок веде до програшу.