Наше джерело в ОП повідомило, що Володимира Зеленського переконують в тому, що нічого страшного не сталося, а місцеві вибори завжди проходили з таким ухилом до регіональних еліт, пише телеграм-канал Резидент.

Головний акцент в Офісі Президента ставлять на представництві партії влади майже у всіх областях, які будуть формувати більшість в радах.

Крім цього, Резидент зазначає:

Залишається незрозумілим навіщо Міша Подоляк скаржиться на життя, вони ж в Офісі Президента придумали «класне» опитування з тупими питаннями, які остаточно розчарували виборця Слуг народу. Від Зеленського очікували справедливості, а не до прикладу – Епіцентра, який порушує карантинні обмеження, а Герега заробляє на продажу гуманітарного вантажу місцевим радам. Нічні клуби працюють і порушують всі обмеження, а малий бізнес кошмарять за кожен крок.

У вас в руках вся влада, а посадок немає, ліс вирубують, а що роблять силовики?
Міша перетворює Зеленського в пізнього Ющенка, який нічого не міг …

Також, Резидент пише:

Дивує не поразка Слуг народу, в Офісі Президента були всі прогнози і динаміка за два тижні до виборів, про що писав наш канал. Дивує інше, дитяча віра в чудо, що всі об’єктивні дані це маніпуляції опонентів, а от насправді …
Ще більше здивував Миша Подоляк, який зливав всю інформацію Льовочкіну і фактично підставив Зеленського / Слуг народу з опитуванням. Торжество некомпетентності в команді Президента стало основним трендом виборчої кампанії.

В свою чергу, Слуга народу Дубінський, заявив:

Електорат “Слуги народу” не прийшов на виборчі дільниці, бо люди розчаровані.

“11 відсотків у Києві – для мене це капець провал. І я вважаю, що це наслідок неякісної виборчої кампанії, яка була проведена в місті Києві. Щоб боротися за Київ, ви маєте розуміти, що повинен бути сильний кандидат, який веде виборчу кампанію. Її треба було вести. Не тіктоком займатися, не якоюсь фігнею, а вести виборчу кампанію. Не вели виборчої кампанії – отримали відповідний результат.

Загалом про перепад. Де 20-25 – це хороший результат, де 10-12-14 – це поганий результат для партії влади, тому що маючи всю повноту її у вигляді своїх прокурорів, своїх цих, своїх тих, своїх п’ятих-десятих, і найголовніше – свою монобільшість, безумовно, потрібно було показувати результат кращий.

Ну, це крах, я вважаю, місцеві вибори. Хто б нам не розповідав про те, що нам це не цікаво, ми не хочемо цим займатися, нам це не потрібно – це все фігня.

Причини провалу. Перша і найголовніша: наш електорат сьогодні не прийшов на виборчі дільниці. Тому що люди розчаровані. Віддавши такий високий рівень довіри президенту і його команді, люди були розчаровані результатом, які він показав. І, відповідно, вони просто на ці вибори не пішли. (…) Друге – це безумовно ковід, тому що багато хто не пішов, бо не хотіли ризикувати. Ну типу “а нафіга воно все треба”! Ну, з огляду на розчарування, загальне невдоволення, відсутність нових обличь, які могли б стати новим прапором для українського суспільства. (…) Третя причина – провалені виборчі кампанії. Тому що потрібно було займатися розбудовою партії, потрібно було від людей домагатися лояльності на місцях. Адже все-таки центральна влада – це десь там далеко, а на місцевих виборах люди голосують за місцевих, за тих, кому вони довіряють, хто має авторитет. Тут вже неважливо, старі або нові обличчя, а за людей, у яких є хороша репутація. (…) Якщо це або продано, або взяті незрозуміло хто, або вчергове на якихось йолопів була зроблена ставка, ну … результат очевидний.

Що стосується Києва, Харкова та Одеси – це міста, які не можна було програвати за жодних умов, але ми їх все одно промахали. Як у таких умовах далі працювати, мені складно зрозуміти”.