Сьогодні я все ж вирішила відкрити Вам те, про що всі голови рад Пустомитівського району з острахом мовчать. Моя співпраця з паном Богданом розпочалася в 2010 році, коли я стала сільським головою села Кротошин. Є кілька напрямків, по яких він працює: земельні паї; тендера (будівництво в основному); шалений самопіар та тотальний контроль місцевої влади.

Отже, пан вранці, бігаючи по росі , на-приклад , в 5:30 годині ранку міг зателефонувати мені і запитати, як я спала: чи спокійно і чи задовільнив мене чоловік. Потім переходив до вказівок, і не слухати цього я не мала можливості, адже він був всюди: в районі, області, в Верховній раді, в прокуратурі, одним словом «смотрящий». Вперше я стала неугодною, коли відмовилася надавати перевагу його фірмі на тендері по добудові Кротошинської ЗОШ (надали перевагу більш дешевшій пропозиції). І тут я почула про себе все… і Ви почуєте, якщо його оберете. Мою роботу перевіряли всі контролюючі органи: антимонопольний комітет України, прокуратура (за сприяння ручного прокурора Р. Труби проходили обшуки без постанови на обшук), міліція (відділ економічної злочинності). І це все за заявами підставних фірм Дубневича, які не перемогли в тендері.

В подальшому фірми переможці почали під його тиском відмовлятися від будівництва і лише в 2017 році вже без моєї участі йому вдалося захопити цей ласий об’єкт і розпочати будівництво, яке на сьогоднішній день не завершено. Дубневич ніколи не платив податків за землю і щороку розривав договори оренди з мешканцями Кротошина. До мене звернувся Роман Гуль, колишній директор АПП «Львівське», справжній трудівник, який вночі їздив на тракторі, а в день возив людей автобусом реєструвати договори оренди з його підприємством, допомагав оформлювати спадщину. А ми допомагали робити позови про успадкування і все у нас вийшло: люди почали отримувати нормальні кошти і всім виготовили документи. Дубневич втрутився і передзвонив мені з Канади, де він тоді знаходився і зробив мені останнє китайське попередження. Моя думка була незмінною, оскільки необхідно було наповнювати бюджет.

Передбачаю, що бажання пана Дубневича стати головою Солонківської сільської ради пов’язано з нещодавно прийнятим законом про передачу невитребуваних паїв в віддання рад, ось тут починається його справжній інтерес. Чому ви не звертаєтесь у сільську раду? Для Вас оголосили місяць правової допомоги. Ви думаєте це ваші паї? Ні! Він впевнений, що вони вже його.

Далі були вибори та брехливі меморандуми, які ми змушенні були підписати, а потім відкликати свій підпис. З подивом знайшли в агітаційній газеті того часу дорогу, яку ми спільно з громадою зробили. Але то, що стрічки перерізати – це хобі, ми знаємо вже давно. А ще за таку мою діяльність мені заблокували всю роботу та всю діяльність по селу Кротошин. Розпочалося все з того, що біля меморіального парку (закрите кладовище) в центрі села з дотриманням санітарних норм та обмежень було розроблено квартал забудови. Люди отримали рішення, а пан сказав: ” …Ні! Я зроблю тут продовження кладовища…”. Люди які завжди користувалися своїми городами та будинками, не могли зробити технічної документації та отримати у власність своє ж майно. Нічого не підписувалося і не робилося. І два роки просили, благали, ходили на прийоми і безрезультатно. Всі Ви розумієте, що починаючи з адміністрації району, начальників відділів земельних ресурсів, архітекторів і закінчуючи землевпорядниками – всі говорили одноголосно про своєрідне негласне вето на Кротошин. І нічого з цим не поробиш, бо люди боялися втратити роботу. Перед черговими виборами до Верховної ради риторика змінилась, оскільки потрібні були кротошинські голоси. Відношення його до людей теж особливе, коли ми разом приймали мешканців села мені було соромно це слухати, як не нахамив, – то викинув з кабінету (запитайте в сьогоднішнього старости села Кротошин, як він отримав копняка). Я думала завжди, що буду наступною. Ви таке десь чули? Так от знайте, що це свята правда. Зневажливе ставлення – це верхівка айсберга, а далі рукоприкладство, та і звіровбивство теж не додає балів. Хтось звірів любить та доглядає, а хтось полює на них і хизується цим. Будучи вагітною я пережила такі зустрічі з цією людиною, що гіршого в своєму житті я не переживала, і сказати, що це приниження – просто нічого не сказати. Бруд, образи та звинувачення, які лунають в сьогоднішній передвиборчій кампанії – це тільки квіточки, а ягідки будуть потім. Цей чоловік цитує Леніна, який теж хотів забрати в багатих і віддати бідним, а в результаті прийшов в кожну хату і забрав чесно зароблене.

Думайте, аналізуйте і обирайте. А головне: прийдіть на дільниці, бо буде багато бажаючих вирішити за Вас.

Наталія Ткачук для “Форпост Львів”.