Якщо б ми кричали, щось змінилося б? Реагуючи заявами на кожну проблему, я б нічого не домоглася. Цього реєстру не було б взагалі. Коли йшлося про його запуск, технічні питання взагалі не обговорювалися. Треба виконати вимогу МВФ, і все.
Я пам'ятаю розмову з прем'єром, коли він, сидячи на нараді, вимагав: "Скажіть дату". А у нас на той момент, в липні минулого року, нічого взагалі не було. Ми буквально сторгувалися тоді на середину серпня. Я сказала, що у нас є потреби, його відповідь була: “Мінфін вирішить. Виділимо гроші з резервного фонду". Але не дали ні копійки! Ми самі розподіляли частина грошей від економії зарплат. До речі, саме економію по зарплатах ми й повернули в бюджет.
Тоді ніхто не цікавився, як все вирішується. Коли почався скандал через відмови у видачі сертифіката відповідності, настав апогей – прем'єр-міністр зателефонував мені і сказав: “Щоб атестат завтра був!» Це манера розмови керівника держави? Це якийсь вінницький базар. Ніколи не думала, що таке можливо.
І зараз, коли у мене запитують: «Чого ж нам не вистачає?», я хочу сказати: «Перш за все культури спілкування у представників влади».
