У Свердловську область повернувся російський найманець Ігор Грєбцов, що воював на боці бойовиків "ДНР". Своїм друзям і колегам він радісно розповідає про те, як вбивав українців, переконує їх у тому, що України не існує, і каже, що йому плювати на російські закони – "ми що, європейці, чи що, якісь".
Про це Грєбцов розповів в інтерв'ю російському виданню "Сноб".
Грєбцову 34 роки. Він не боржник банку, не злочинець, а освічена людина, журналіст. Як випускник факультету політології та соціології Уральського університету встиг попрацювати в газеті "Комерсант" і в газеті "Жизнь", помічником депутата, прес-секретарем мера і консультантом Міноборони з питань взаємодії зі ЗМІ.
Разом з тим, він брав участь в анексії Криму, поїхав на Донбас воювати проти України в рядах бандформування Мотороли в "ДНР", освоїв протитанковий керований ракетний комплекс і підбив танк української армії на злітній смузі Донецького аеропорту. Третього грудня він був важко поранений, провів два місяці в лікарнях – спочатку в Донецьку, потім на Уралі – і повернувся додому, в місто Лісовий на півночі Свердловської області.
Вже вдома він розповів своїй бабусі Ніні Василівні, як його навчали російські інструктори.
"Нам привезли ПТУРщіков, інструкторів. Інструкторів привезли з Росії. Я не знаю, де їх взяв Моторолла … Нас навчали два майора. Вони приїхали по цивільці, навчили і поїхали", – сказав окупант.
Видання наводить повну розшифровку діалогу, який відбувся між ним і бабусею.
– Танкісти згоріли живцем. Потім мені ногу приносили.
– Чого? – перепитує Ніна Василівна
– Ногу приносили одного з них. Сказали: "Ігорьок, дивись, як у хохлів ноги смердять". Три дні лежала, розкладалася.
– Ой…
– Так.
– Шкода людей, – каже бабуся. – Ця війна така безглузда, така не потрібна нікому.
– Бабцю, так вони нас хотіли вбити, а ми, щоб залишитися в живих, вбивали їх.
– Звичайно, – погоджується Ніна Василівна, – самооборона.
– Ось ці осколки … Хай би в нас летіли, ніж в діточок.
– Так, ось дітей шкода. Дітей шкода, звичайно …
Зараз Грєбцов працює в місцевій газеті "Качканарський четвер", де публікує серіал спогадів про свою участь в українських подіях. Перший матеріал на півтори смуги під гучною назвою "Доля ополчення" вийшов у середині лютого і був присвячений подіям в Криму напередодні і після референдуму. "У ніч на 7 березня моє життя змінилося докорінно, – пише Грєбцов. – Я вилетів до Криму, щоб взяти участь в масових антиурядових заворушеннях. Мета – повалення влади в сусідній країні". Фотографії прокоментував так: "Це ми зустрічаємо поїзд" дружби з Майданом ". Всіх зустріли. Били".
Під час посиденьки з друзями та знайомими один з присутніх, 28-річний Михайло, підприємець у сфері мікрофінансування, вступає з Гребцовим в розмову. "У цьому-то й проблема, що ми вважаємо, що Україна – це наша Україна, – говорить він. – А вона не наша! Це незалежна країна, Ігореха. Це незалежна країна, яка має своє право … Хоче вона в Євросоюз – нехай вона вступає в Євросоюз ".
– Немає ніякої України, – відповідає Ігор. – Ні війни між Росією і Україною, є війна між Росією і США, а українці – лише шматочки м'яса.
джерело: Обозреватель
