Протягом останніх трьох місяців ворожа армія змогла захопити лише кілька населених пунктів. Частини 2-го армійського корпусу та проросійських сил Луганської області, ймовірно, зайшли до населених пунктів Дослідне та Івангород на південь від міста Бахмут.
Про це йдеться у Міністерство оборони Великобританії.
“Інших населених пунктів, захоплених регулярними російськими чи сепаратистськими силами з початку липня, було небагато, якщо вони взагалі були”, – інформують британські розвідники.
Водночас, окупаційні війська продовжують наступальні операції на центральному Донбасі. Вони хоч дуже повільно, але просуваються вперед. Втім, загальний оперативний план підривається тиском України на північний і південний фланги, а також гострою нестачею боєприпасів і живої сили”, – йдеться у повідомленні.
У розвідці наголошують, що російська армія продовжує наступ у Бахмутському районі на Донеччині. Протягом останніх кількох днів окупанти здійснили тактичне просування. Локальних успіхів досягли сили, очолювані приватною військовою компанією “Група Вагнера”. У зведенні наголошують: “вагнервці, ймовірно, як і раніше беруть активну участь у бойових діях у Бахмуті.
За даними британської розвідки, Росія, ймовірно, розглядає захоплення Бахмута як підготовку до наступу на Краматорсько-Слов’янський міський район, який є найбільшим у Донецькій області під контролем України.
Проте, як вважає керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко, продовження штурму міста є безперспективним без інших напрямків для наступу.
Експерт зазначив, що версія про те, що інтерес окупантів до Бахмута, враховуючи технологічні можливості, пов’язаний із можливістю постачання води, є другорядною.
Не в цьому причина. На сьогодні це той напрямок, де у них є хоч якась логістика, і вони хоч якось на цьому напрямку закріпились й можуть звідти вести якісь наступальні дії. Вони вперто прориваються, тому що думають, що це бодай щось на тлі поразок й відсутності перемог. Це хочуть подати як хоч якийсь успіх,
– пояснив оглядач.
За його словами, останніми так званими “перемогами” для ворога стала окупація Сєвєродонецька і Лисичанська.
“Уявіть собі, що після 24 лютого наміри росії були до окупації якщо не всієї, то більшої частини України та проросійський уряд, підпорядкований москві у Києві. На тлі цього вони мали звітувати про захоплені Київ, Харків тощо, а доводиться звітувати про Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Це міста не маленькі, але масштаби інші. Це індикатор”, – додав Мусієнко.
На думку Мусієнка, окупанти ведуть свої наступальні дії звідти, звідки вони можуть їх вести.
Вони думають, що якщо прорвуться до Бахмута, це відкриє подальший рух на Костянтинівку та Краматорськ. Але це не має сенсу. Одна справа, якщо були плани рухатися через Ізюм на Слов’янськ й з’єднуватися з цим угрупованням. Також з іншими угрупованнями, зокрема які йшли з Гуляйполя на Північ, реалізуючи оперативне оточення ЗСУ,
– вказав фахівець.
Мусієнко переконаний, що без інших напрямків у рухові росіян до Бахмута немає жодного сенсу, позаяк позиції російських військ виснажуються.
“Щобільше, штурмові дії Бахмута, які продовжуються близько двох місяців – успіху не мають. Вони б’ють постійно, обстрілюють і завдають ударів, але нічого не можуть вдіяти”, – резюмував експерт.
Отже, навіть якщо росіянам і вдасться значною мірою просунутися в Бахмут, очікуваного кремлівським диктатором результату їм все рівно не досягти. До того ж, ця сумнівна успішність може обійтися армії РФ дуже великими втратами, тобто російські військові вкотре просто виконають роль “гарматного м’яса”.