Війну на Донбасі загострюють, а героям АТО буде загрожувати в'язниця – Роман Безсмертний, передає Корупція.Інфо

Популярне: “Нам пох*й, ми “труповозка”: Як працівники “медичної” допомоги на зупинку без виклику реагували

У Верховній Раді та українському суспільстві продовжуються суперечки стосовно президентських ініціатив щодо Донбасу. Якщо закон про продовження особливого порядку місцевого самоврядування в ОРДЛО був схвалений парламентом і набув чинності, то законопроект щодо забезпечення суверенітету України над тимчасово окупованими територіями, який ще раніше охрестили законом про реінтеграцію Донбасу, тільки готується до другого читання.

Політик і дипломат, колишній представник України у політичній підгрупі тристоронньої контактної групи у Мінську РОМАН БЕЗСМЕРТНИЙ належить до табору супротивників президентських законів. В інтерв'ю "Апострофу" він розповів, яких важливих положень не передбачено в пропонованих документах, до яких наслідків може призвести їх ухвалення, про шлях, яким треба вирішувати конфлікт на Донбасі та розбиратися с анексією Криму, й те, чому за нинішньої політики героям АТО в майбутньому можуть загрожувати серйозні проблеми.

– Почнемо з гарячої теми останніх днів – законопроекту щодо реінтеграції Донбасу. Чому, на вашу думку, його так довго не могли внести в Раду? І як ви оцінюєте сам текст законопроекту? Чи вирішує він проблему Донбасу?

– Те, що я бачу зараз в тексті, і те, як його внесли – це не розв'язання питання, це тактична гра. Усе, про що говориться та пишеться, не є реінтеграція. Ні в одному, ні в другому законопроектах немає реінтеграції. Той, хто вчитається, той назве ці закони не "про реінтеграцію", а "про покарання власного народу".

Що я маю на увазі? Більше трьох років йде війна. Там під окупацією люди, і тут під контролем держави люди. У всіх ЗМІ розказують, що це – війна, а формально, юридично це – антитерористична операція. Соціальний статус усіх і там, і тут – звичайні громадяни, відповідальність за яких несе українська влада. Тобто мінімальний соціальний достаток, продукти харчування, опалення – це все належить забезпечувати українській владі й, відповідно, нести відповідальність, якщо це не відбувається.

Так звані незаконно утримувані особи – теж відповідальність української влади, бо якби це юридично була війна, тоді б діяла Женевська конвенція про права військовополонених, стежили б, як вони утримуються, які умови, яке харчування. А так це мені нагадує 1941 рік, коли нацистська Німеччина і Сполучені Штати, які підписали відповідні положення, військовополонених одягали і харчували, а радянському солдату кидали варену брукву. Поведінка сьогоднішньої української влади точно така, як у радянської влади на початку Великої вітчизняної війни, коли їм було абсолютно наплювати на те, що з того боку є люди, які знаходяться в статусі незаконно утримуваних, яких закрили в підвалах, які не можуть пред'явити права як військовополонені. Тому я розцінюю цей крок із законопроектами як маневри навколо теми війни.

 – Тобто ви не бачите там дієвого механізму саме щодо реінтеграції окупованих українських територій?

– Ні один, ні другий закони за змістом не є реінтеграцією. Слово це по відношенню до ситуації вперше вжив я – і в мінському процесі, і тут, всередині України. Бо до того говорили: "Україна поверне", "Донбас повернеться". А я їм казав: "А що значить "Україна поверне"? Це значить зайти треба туди. Як зайти? Військом, добровільно? А що таке "повернеться"? Вернутися куди – в Київ, у Запоріжжя?" Тому я запропонував цей термін "реінтеграція" – це рух назустріч, спільні зусилля з відновлення того, що було. Має бути соромно, що те, що подано зараз, називають реінтеграцією, бо це затягування проблеми і це приведе до загострення війни.

Там, у Москві, дураків немає, ними це буде оцінено як виклик, тільки тепер це вже не просто виклик Києву, це буде виклик Європі і світу. Я переконаний, що цей конфлікт або вдасться вирішити на Донбасі, або він спочатку охопить регіон, потім континент, а потім світ. Поки президент йде шляхом загострення війни. Це позиція Чемберлена, необхідно зупинитися і почати давати відповіді. Європейцям треба пояснити, що закон "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей" без включення юридичних норм міжнародного права, що регулюють питання воєнного конфлікту, призведе до біди.

"Я переконаний, що цей конфлікт або вдасться вирішити на Донбасі, або він спочатку охопить регіон, потім континент, а потім світ", – каже Роман Безсмертний Фото: osce.org

Далі, що включається? Положення конвенції про права цивільного населення, яке знаходиться в умовах війни, положення конвенції про застосування зброї в умовах війни. Бо зараз чому стріляють з населених пунктів? Тому що розуміють, що вони не будуть відповідати за це. Тому легко поставити зенітку чи артилерійську установку у дитячому садку, бо в садок у відповідь ніхто стріляти не буде.

За офіційною статистикою, більшість загиблих складає цивільне населення, кількість військовослужбовців, які загинули, складає більше 10%, а решта – це цивільне населення.

А тепер покажіть, де у цих президентських законах вирішення цього питання? Ні, все тільки усугубляє ситуацію. Тобто ми визнаємо те, що є, ми не вводимо правовий режим воєнного стану, в нас все в межах цивільно-правових стосунків, нам не потрібні ті люди, які сидять у підвалах, вони – не військовополонені, і тому до них Червоний хрест потрапити не може, їм надати медичну допомогу не можуть, тобто вони – як звичайні раби, які знаходяться в жахливих умовах, про які ми навіть не здогадуємося.

 Є й інше питання. Якщо подивитися, скільки людей було обміняно через мінські процеси, а поруч поставити, скільки людей обміняли польові командири, то ми зрозуміємо, що мінський процес в цьому питанні грає не провідну роль, кожен день когось захоплюють, потім міняють на якісь умови, на якісь поставки товарів, матеріально-технічне забезпечення, поставки електроенергії, води. Чому це працює? Тому що ми не хочемо визнавати на тій території правовий режим воєнного стану. Я не розумію пояснень про те, що це зупинить вибори, що це не дасть можливість міняти Конституцію. А ви хіба її міняєте? Чи ви збираєтесь на вибори?

Неправда і те, що міжнародні партнери вимагають ухвалення, вони вимагають дій, а ви займаєтесь бездіяльністю, ви не хочете робити ніяких кроків і розказуєте, що ухвалили закон про особливий статус, хоча насправді це – закон про фіксування того, що є, там немає розв'язання ситуації. Небезпечно те, що ми перед світом, ухвалюючи подібні документи, демонструємо, що не здатні розв'язувати питання. Виходить, що в Києві хлопці виконують забаганки. То, по суті, йде дискредитація держави і влади в Україні. Це небезпечна річ, яка спочатку призведе до підвищення ролі польових командирів, потім підключаться регіональні та місцеві пахани. У результаті чого влада буде захоплена криміналітетом не тільки на окупованих територіях, а й на суміжних. Така поведінка Києва у війні веде до розвалу держави. Те, що відбувається у Верховній Раді, – це черговий акт дискредитації української влади, парламенту і держави.

– А чому його так поспішали ухвалити, що навіть комітет скликали в той день, коли і вніс президент законопроект до Ради, щоб одразу і проголосувати?

– Поспішали, тому що планувалася зустріч представника Держдепу США Курта Волкера і радника президента РФ Володимира Путіна Владислава Суркова у Сербії. Треба ж було відрапортувати, що ми тут щось робимо. Під час таких зустрічей іде фіксування позицій. І хто просить у цій ситуації нахиляти Верховну Раду? Мало того, що влада вже прірву вирила у стосунках з народом, так ще і дискредитує Верховну Раду, примушує ухвалити надзвичайно важливі закони всліпу. Верховна Рада мала б сказати: "Президент, ти зробив свою роботу, сиди на Банковій, ми беремо в роботу, і ми обіцяємо, що опрацюємо текст".

Можна згадати випадок з Конституцією, яку подав президент [Леонід] Кучма. Те, що було ухвалено, і те, що було подано, – це небо і земля. Чому? Депутати розуміли: те, що пропонується, не може бути ухвалене, вони створили робочу групу і напрацювали свій варіант. Сьогодні, щоб не дискредитувати остаточно президента, державу, центральну владу, треба було взяти цей документ в роботу, сказати президенту, що ми будемо з тобою вести діалог, але не сідай нам на голову, тому що ти – президент парламентсько-президентської державі, а не навпаки.

– А які недоліки, по-вашому, цього закону щодо Донбасу?

– Як цей закон стосується статусу тих, хто бере участь в АТО? Зараз через цей закон АТОшники – кримінальні злочинці, які захопили зброю і, об'єднавшись в якісь формування, здійснювали військові операції. Президент і депутати мають зрозуміти, що як тільки поміняються президент і політична ситуація в країні, АТОшники всі сядуть за статтями про незаконне заволодіння зброєю, груповий розбій, бандитизм.

Я кажу про юридичний статус цих людей, які воювали в АТО, включаючи те, що там в цивільних умовах знаходяться регулярні війська. А якщо подивитися за законами, що таке участь у міжнародному конфлікті на власній території регулярних військ і що означає без офіційного визнання війни на території населених пунктів завести війська і вести бої… Хто-небудь аналізував наслідки цього? Коли бачу це, то розумію прекрасно, що цих людей пересадять. І мені це болить: сьогоднішні герої можуть опинитися за ґратами. Впевнений, що відповідатимуть і ті, хто боявся ухвалювати рішення, яке стосувалося введення воєнного стану. Про що йдеться у Конституції? Рішення про воєнний стан – це не право президента, а обов'язок. Він зобов'язаний був, коли виникла загроза суверенітету, територіальній цілісності, виник масовий колабораціонізм, вводити воєнний стан. На цю територію мали зайти регулярні війська, тоді б ніхто до нього ніяких претензій не мав. А те, що створюється, – це динаміт. Зміниться політичний режим в Україні – і цей динаміт рознесе державу, вона не утримається. Давайте подумаємо, як поведуть себе у таких умовах західні регіони України, якщо уявити щось на кшталт Януковича, який може прийти до влади, що тоді робити? Там вводити АТО?

– І що робити у тій ситуації, яка склалась?

– Перше – це низка законів. Має бути закон, який би повернув ситуацію у законне русло: має бути указ про введення на обмеженій території правового режиму воєнного стану, закон про реінтеграцію. Я говорю про кардинально новий закон, який би дав відповіді на зазначені питання. Друге – це нинішній соціально-економічний стан. Політична оцінка має бути дана всьому, що відбувається, мали би бути правові, міжнародні, економічні, гуманітарні,