Що таке казка зі щасливим кінцем? Це коли принц на білому коні приїжджає до короля, простягає йому закривавлений мішок і каже – ось тобі голова дракона. А Його Величність простягає у відповідь красивий пакет з королівською емблемою і відповідає: – а тобі ось рука принцеси. Всі щасливі. Майже. У житті все дуже схоже – ось тобі спійманий корупціонер, а у відповідь – ось тобі гуманне українське правосуддя.
Днями Апеляційний суд Києва задовольнив клопотання захисту заступника глави МОЗ Романа Василишина про його відсторонення від посади. Все просто чудово – пан Василишин може хоч завтра повертатися на роботу. А чому б і ні? Чому б суду не проявити гуманність у всій її невблаганній повноті, якщо мова йде не про когось незначного, а про цілого заступника міністра охорони здоров'я? Немає причин.
Якщо хто забув, то я нагадаю деталі. Роман Василишин і його спільник були затримані 8 липня в Києві в рамках антикорупційної операції по викриттю системного хабарництва. Системного, друзі, а не зірвалася разок людина, надивившись в голодні очі дружини і дітей. За один раз у чиновника було вилучено $50 тисяч і 300 тисяч гривень. Зрозуміло, що його відсторонили від посади, а суд Києва обрав для Василишина запобіжний захід у вигляді утримання під вартою на два місяці з можливістю внесення застави у розмірі 2 млн грн.
Все, страшна казка закінчилася, далі щасливий кінець. Заставу внесли, чиновник в той же день вийшов на свободу, а тепер ще і готовий знову працювати не розгинаючи, що там вони не розгинають, на благо країни. Здавалося б – попався на гарячому, а там ще й система, тобто давно вели, все дуже сумно. Так сиди тихенько, мовчи в ганчірочку, вийшов під заставу. Навіщо ж так демонстративно плювати в бік боротьби з корупцією та віри у зміни? Навіщо провокувати? Він же не повний відморозок з відсутнім почуттям самозбереження, все-таки не з міністерства енергетики та вугільної промисловості, а МОЗ.
А просто зовсім не страшно. Посада передбачає такий рівень зв'язків і можливостей, що взагалі не страшно. Повна впевненість у тому, що все можна вирішити. Спійманий за руку, він не тікає з країни, не ховається, а впевнено домагається відновлення на роботі. І це найстрашніше. З такими чиновниками і таким правосуддям змінити щось в країні неможливо. З іншого боку – вдалий момент, щоб дати хороший урок. І чиновнику і суддям. Все-таки немає нічого гірше, ніж виявитися під рукою, коли дуже потрібен наочний приклад…
