Ця катастрофа стала третім за рахунком вибухом складу боєприпасів в 2017 році і шостий за рахунком спробою підриву складів боєприпасів за останні три роки війни, передає Корупція.Інфо.

Популярне:Оце так новина!!! Гройсман розповів, що зроблять з Саакашвілі, коли він приїде до Києва

48-й арсенал Збройних сил розташований в густонаселеному районі в селі Калинівка, в 30 км від Вінниці, і з усіх боків оточений селами і приватними будинками. Арсенал входив до трійки найбільших баз зберігання боєприпасів в Україні, поряд з Балаклією в Харківській і Цвітоха в Хмельницькій областях. Першою за значенням була Балаклія, майже повністю знищена в березні 2017 року.

Про це йдеться в статті Юрія Бутусова, опублікованій у свіжому випуску «Дзеркала тижня».

Згідно із заявою міністра оборони Степана Полторака, в Калинівці знаходилося близько 83 тис. Тонн боєприпасів, у тому числі 68 тис. Тонн споряджених, решта – у вигляді розібраних компонентів.

Вибухнуло, за офіційними даними МО, близько 30% готівки боєприпасів. Однак
29 вересня Міністерство оборони надало в адміністрацію президента інформацію про знищення більшої кількості снарядів. На даний момент заявлено знищення 32 тис. Тонн снарядів, в тому числі 21 тис. Тонн танкових снарядів 125 мм.

Секретар комітету ВР з оборони Іван Винник, член державної комісії з експортного контролю озброєнь, посилаючись на свої джерела в Міністерстві оборони, заявив, що реальна втрата від катастрофи в Калинівці становить 40 тис. Тонн боєприпасів.

Зрозуміло, що саме вибухнуло на відкритих майданчиках – для противника і наших союзників секретом не є. Багато це чи мало – втратити 32 тис. Тонн боєприпасів?

Для порівняння: з арсеналу Калинівка за чотири роки війни в 2014-2017 рр. було поставлено на фронт і бойову підготовку армії близько 24 тис. тонн боєприпасів. Тобто навіть за мінімальними оцінками збиток від вибуху перевищує весь обсяг поставок снарядів і мін з арсеналу за чотири роки війни. Це величезна цифра, адже знищені снаряди з Калинівки в умовах мінських обмежень могли б закрити потреби всього фронту АТО, а також всі потреби в боєприпасах для бойової підготовки армії.

Що підірвано і яка вартість знищених боєприпасів? Міністерство оборони і його піарники поширюють інформацію, що знищені снаряди, які підлягали утилізації і не представляли реальної цінності.

Ця інформація абсолютно недостовірна, і дискредитує державу. Соромно, що державні діячі вводять такими заявами в оману власний народ. Оскільки противник прекрасно знає обстановку на відкритих базах зберігання і має інформацію про номенклатуру.

Боєприпаси насправді – величезна цінність, оскільки виробництва нових снарядів в Україні немає, закупівлі за кордоном через високу вартість майже не проводяться. В Україні налагоджено ремонт та переспорядження старих снарядів і мін. Також Україна для поповнення державного бюджету передає партії неспоряджених снарядів на експорт – за офіційними контрактами, контрольованим нашими західними союзниками, – що приносить значні доходи державного бюджету і спрямовується на потреби Міністерства оборони.

За даними джерел видання, на складі в Калинівці основні втрати становлять 125 мм танкові снаряди, 122 мм реактивні снаряди РСЗВ БМ-21 «Град», 122 мм гаубичні снаряди, 82 і 120 мм міни для мінометів. Знищені сотні тисяч снарядів цих типів – одні з найбільш затребуваних в армії. Снаряди ці знищувати ніхто не планував, вони були або в готовому до застосування стані, або підлягали ремонту.

Завдяки щасливому випадку, чи не вибухнули і вціліли сховища особливо цінних 152 мм гаубичних снарядів і 220 мм реактивних снарядів РСЗВ БМ-27 «Ураган».

Велику цінність мають не тільки готові до застосування снаряди, а й їх компоненти, які оброблялися в ремонтному цеху на території бази. Причому ця цінність не тільки військова, але і комерційна.

Згідно із заявою І.Вінніка, збиток від втрати боєприпасів становить не менше 800 млн дол.

Як підкреслює видання, в цих умовах неувага до проблеми збереження боєприпасів – не просто недбалість, це – завдання збитків обороноздатності країни, підрив ключового елемента військового потенціалу під час війни.

Після катастрофи в Балаклії, катастрофа в Калинівці – занадто серйозна проблема, щоб її можна було просто забалакати і залишити без наслідків. Ми понесли непоправні втрати – і не тільки тому, що ворог підступний і хитрий, а тому, що арсенал у Калинівці на четвертому році війни перебував в такому жалюгідному стані, що не міг уберегтися ні від диверсії, ні від нещасного випадку. І якщо ніхто за ці страшні провали не відповідатиме – до чого тоді взагалі відповідальність державних діячів і воєначальників?

Після катастрофи в Балаклії, відзначається в статті, було очевидно, що наступний підрив може статися саме в Калинівці: адже тут більшість місць зберігання, як і в Балаклії, розміщено відкрито (на землі) і максимально вразливе. Після знищення Балаклеї Калинівка стала найбільшим арсеналом зберігання. І всім військовим фахівцям було ясно, що арсенал може стати привабливою метою для російських диверсій.

Видання вказує, що йому вдалося отримати дані про стан 48-го арсеналу в Калинівці. З квітня по червень 2017 го було здійснено чотири перевірки арсеналу комісіями адміністрації президента, Головною інспекцією Міністерства оборони, і Центрального Ракетно-артилерійського управління.

Наведені тут факти про стан арсеналу – з офіційних документів.

Загальна площа території 48-го арсеналу – близько 1200 гектарів.

Снаряди розміщувалися на території всередині периметра протяжністю 10 км 450 м. Арсенал знаходиться в густонаселеному районі, і ефективно контролювати пересування людей навколо бази і в разі проникнення їх усередину периметра було неможливо. Однак «периметр» – вельми умовна назва. Згідно з офіційними висновками, навіть мінімальні умови безпеки арсеналу не були забезпечені.

Ось список ключових недоліків наочно демонструє – наскільки жалюгідним було стан безпеки та охорони арсеналу, встановлене перевірками:

1. Боєприпаси розміщувалися на 174 об’єктах зберігання. З них 141 місце зберігання вимагало проведення робіт по обваловки і дообваловке. Тобто велика частина боєприпасів зберігалася на відкритих наземних майданчиках погано захищених від детонації і розльоту боєприпасів. Особливу загрозу представляло розміщення боєприпасів на відкритих майданчиках зберігання – 59 таких майданчиків взагалі не мало ніякого захисту, саме вони здетонували під час вибухів в першу чергу.

2. Комісія адміністрації президента зазначила особливу вразливість шести майданчиків відкритого зберігання, які впритул примикали до периметру охорони, не мали обвалування, добре проглядалися і легко могли бути обстріляні і знищені з-за меж периметра.

3. Найбільшою загрозою комісії позначили умови зберігання 122 мм реактивних снарядів БМ-21 «Град» з маршовими двигунами, в разі вибуху дають найбільший розліт і викликають детонацію і поразки прилеглих територій. Розміщення боєприпасів на технічній території було оцінено як безсистемне. Вкриті арочні сховища використовувалися нераціонально – для зберігання боєприпасів, які становлять меншу загрозу ніж «Гради». Були виявлені порожні обваловані майданчики, в той час як ракети «Градів» перебували на відкритих майданчиках.+

4. 73 відкриті майданчики зберігання не мали козирка і укриття від атаки безпілотників зверху.

5. Велика частина території арсеналу перебувала в лісі. Технічна територія і 50-метрова зона контролю, що примикала до периметру охорони, заросли чагарником, деревами, буреломом і практично не проглядалася, і не контролювалася. В результаті до периметру було легко непомітно наблизитися, пройти через нього, використовуючи дерева і чагарник. Що й відбувалося досить часто.

6. Зовнішнє огорожу (там, де воно було) не мало козирка і легко долали в будь-якому місці. Близько 5 км «периметра» взагалі не мали огорожі, та й решта мала вельми умовну огорожу, яку неодноразово розривали дикі тварини, які мешкають в лісі навколо бази. На базі нерідко явищем було зустріти кабана або лося.

7. Система відеоспостереження і раннього виявлення надзвичайних ситуацій – відсутня.

8. Сигнальна апаратура уздовж охоронного периметра, яка б вказувала на місце прориву порушників – відсутня.

9. На всіх 185 об’єктах бази була відсутня система пожежної сигналізації.

10. Спостережна вишка прийшла в абсолютно непридатний стан і була закрита для експлуатації. Нову вежу встановити не встигли – її тільки привезли і забетонували фундамент.

11. 80% ящиків, в яких зберігалися танкові та артилерійські снаряди, прогнили і «втратили механічну міцність», оскільки перебували протягом багатьох років на відкритих майданчиках ніяк не вкритих від впливу снігу та дощів.

12. На одному з майданчиків відкритого зберігання перебували освітлювальні і запальні снаряди в штатної дерев’яній тарі, що категорично заборонено нормами безпеки. До вибуху складів в захищене сховище встигли перенести не більше 50% цих снарядів.

Міністерство оборони і Генштаб нині стверджують, що головною проблемою безпеки 48-го арсеналу є відсутність необхідного фінансування. Це не правда. Начальник 48-го арсеналу полковник Батюк в своїх відповідях на зазначені перевірками недоліки ключовою проблемою відсутності багатьох заходів безпеки і порушення правил зберігання називав не фінансування – а проблему нестачі особового складу!

Про це військове командування не говорить, оскільки неукомплектованість проводилася за наказом Генерального штабу, і таким чином – це пряма відповідальність конкретних військових керівників.

На найбільшому арсеналі з периметром охорони в 10,5 км, знаходився наступний особовий склад:

1. Для охорони і несення внутрішньої служби були задіяні 63 людини, в тому числі 40 військовослужбовців і 23 співробітники воєнізованої охорони.

2. Для ведення виробничої діяльності по ремонту боєприпасів – 3 військовослужбовців і 33 працівника ЗСУ.

3. Для ведення операційно-складської діяльності – 25 військовослужбовців.

4. Пожежна охорона – 8 військовослужбовців.

Це кількість людей значно менше, ніж необхідно для нормального життєзабезпечення і безпеки арсеналу.

Як можна силами 63 чоловік нести службу з охорони зовнішнього периметра і внутрішніх патрулів і варт? Це неможливо.

У момент початку вибухів на території бази, за заявою головного військового прокурора А.Матіоса знаходилося, лише 17 співробітників воєнізованої охорони – літніх людей у ​​віці за 50 років. Вони, не маючи ніяких технічних засобів спостереження, повинні були забезпечити безпеку 10,5-кілометрового периметра і території в 1200 гектарів. Зрозуміло, контроль і охорону такими силами давно перетворилися в імітацію служби.

Основною проблемою, чому силами особового складу не були переміщені реактивні снаряди, що не була розчищена чагарник і бурелом по периметру, що не були обладнані найпростіші укриття на відкритих майданчиках, була нестача особового складу.

Згідно з директивою начальника Генштабу ЗСУ Віктора Муженко від 7 лютого 2017 року Д-05 про визначення лімітів облікової чисельності і заходів щодо укомплектування ЗСУ в 2017 році, була встановлена ​​заборона на заклик на військову службу за контрактом до військових частин Озброєння ЗСУ.
Ця директива не дозволяла укомплектувати охорону арсеналу.

Дійшло до абсурду. Після вибуху на арсеналі в Балаклії Генштаб прийняв 29 травня 2017 року план переміщення боєприпасів на військових арсеналах №2045, який регламентував порядок розміщення снарядів, ракет і мін, щоб в разі вибуху уникнути детонації великого числа боєприпасів в одному місці, і щоб виключити розлетиться на сторону населених пунктів. Але виконати цей план в короткі терміни не вдалося, оскільки раніше діяла директива не дозволяла набрати необхідний особовий склад для здійснення цих переміщень і робіт із захисту боєприпасів!

І нікому в військовому командуванні цей парадокс не відображено дивним. І хоча про брак особового складу начальник арсеналу писав в усі інспекції та комісії, в тому числі в комісії самого Генштабу, ці заяви ніякої реакції і ніякого інтересу у начальника Генштабу не спричинили.

Після катастрофи в Балаклії для захисту від нападів з землі і з повітря на арсеналі були встановлені декілька установок ЗУ-23. Оскільки вони не мали радіолокаційного наведення, цінність їх в боротьбі з повітряними цілями вночі була нульовою, вони могли допомогти відбити тільки напад диверсантів з землі. Але бойова цінність була знижена ще більше, оскільки через директиви НГШ на найбільшій базі зберігання не можна призначити жодного командира зенітно-артилерійських взводів!

Ситуацію посилило ще одне рішення начальника Генштабу. Через велику некомплект особового складу в бойових частинах в зоні АТО керівництво ГШ вдався до ганебної практики прікомандіровиванія особового складу тилових частин, в тому числі з підрозділів озброєння ЗСУ, в інші бойові частини в якості піхоти і танкістів.

Ключові роботи з безпеки на 48-му арсеналі повинні були виконувати 25 фахівців з операційно-складської діяльності. Але в наявності було лише 12 осіб, 13 були на рік відрядженими в АТО!

Числиться такелажник в одній частині, а служить в інший і за іншою спеціальністю. Це повний абсурд з точки зору несення служби. У бойові частини передаються непідготовлені, невмотивовані люди, ніяк не пов’язані з частиною, знають, що вони тут – тимчасові виконавці, а арсенали озброєння залишаються без підготовлених фахівців …
Навіщо, виникає питання?

Через провал плану комплектування контрактниками гра в прикомандированих дозволяє зімітувати виконання плану за призовом контрактників. Генштаб рапортує президенту про поповнення бойових частин, куди зараховуються прикомандировані тиловики, і одночасно – про укомплектованість частин забезпечення! Таким чином створена схема подвійної бухгалтерії, що використовує «мертві душі», які допомагають імітувати виконання плану. Одні і ті ж прикомандировані числяться в різних списках особового складу.

Зрозуміло, не маючи людей, командування арсеналу не могло виконати план переміщення, написаний Генштабом, саме це призвело до повної детонації, вибухів на всіх відкритих місцях зберігання боєприпасів, які нічим не були захищені. Треба віддати належне: особовий склад бази в цілому встиг виконати до 26 вересня одну з важливих частин плану переміщення – розгорнув реактивні снаряди в напрямку незаселеного поля поблизу арсеналу. Якби ця вимога управління живучості арсеналів Генштабу не було виконано, наслідки розльоту тисяч вибухнули «Градів» для навколишніх сіл були б куди страшніше.

Фахівці з живучості арсеналів ЗСУ говорять, що розворот бойових частин на незаселену територію і розміщення складів в дубовому лісі врятувало від трагедії, яка за масштабом, перевершила б Балаклею.

Від великих жертв просто врятувало диво.

Чи не здетонували розміщені в найпростіші сховища 152 мм гаубичні снаряди і 220 мм ракети РСЗВ «Ураган».

В результаті вибуху різні пошкодження отримали близько 2 тисяч будинків, але лише 12 з них виявилися зруйнованими повністю. В результаті вибуху постраждав тільки одна людина – місцева жителька отримала серйозні поранення від вибухової хвилі. Ще одна жінка травмована – пошкодила ногу в ході евакуації.+

Від більших жертв врятувала неймовірна самоорганізація громадян. Не було ніякого оповіщення про обстановку, не було ніякого попередження, перше повідомлення про вибух на сайті «Цензор» було тільки о 23 годині, через годину після початку вибухів, і тим не менш, самостійно і за допомогою багатьох сотень волонтерів були врятовані понад 20 тисяч людина. Оперативно спрацювали підрозділи цивільної оборони, поліція, Нацгвардії, які протягом трьох годин після початку вибухів евакуювали більшість людей за межі 5-кілометрової зони.

Реакція громадянського суспільства вразила очевидців своїм масштабом і рівнем саморганізаціі. Однак слід зазначити швидкі та комплексні заходи евакуації, вжиті державними і силовими структурами Вінницькій області.

«Передумови для катастрофи створені не ворогом, а самим військовим командуванням, яка не використала чотири роки для забезпечення елементарних умов безпеки, їм же і встановлених! Якби Генштаб виконував хоча б свої власні інструкції, наслідки вибухів були б на порядок меншими », – резюмує автор публікації.