Днями фінансований західними структурами український медіа-проект «Громадьске ТВ» продемонстрував фільм, який мав в Україні великий резонанс. «Спадкоємець» (так називається документальний продукт) несподівано для багатьох реанімує тему одного з найгучніших вбивств в історії незалежної України. Йдеться про розстріл донецького бізнесмена Євгена Щербаня в 1996 році.

Про це пише бізнес-аналітик Гліб Простаков в своїй колонці у виданні «Взгляд».

Щоб зрозуміти масштаб особистості останнього, досить сказати, що саме з його протоімперії згодом народилися такі гіганти українського бізнесу, як System Capital Management Ріната Ахметова і «Індустріальний союз Донбасу» Сергія Тарути і Віталія Гайдука. У тісній взаємодії з бізнесом Щербаня розвивалася і корпорація «Єдині енергетичні системи» Юлії Тимошенко. Після подій 2013-2014 років частина названих людей втратили гроші і вплив. Юлія Тимошенко не стала зіркою постмайданної політичної сцени, а Сергій Тарута втратив більшу частину майна, яке відтворювалося активами, розташованими в непідконтрольних владі України частинах Донецької та Луганської областей, а також у Криму.

Незмінною залишилася лише лідерська роль Ахметова, який зберіг статус олігарха номер один незалежно від змінюючих один одного президентів і політичних катаклізмів в країні. Сьогодні саме Ахметов, який не має навіть власної політичної партії в парламенті, багато в чому визначає внутрішню політику України в конкуренції або співпраці з іншими олігархічними силами на кшталт Ігоря Коломойського, Дмитра Фірташа та бізнесменами «хвилі Майдану».

Вибудувана Ахметовим монополія на енергетичному ринку і пригнічуючий контроль на металургійному ринку зробив його безальтернативним учасником всіх економічних і політичних процесів. Свого часу Коломойський оцінював «вагу» Ахметова в 20% ВВП країни. Хронічний дефіцит бюджету і зростаючий зовнішній борг послабили Україну, але посилили Ахметова.

Податкове підживлення країни з боку експортно-орієнтованих підприємств Ахметова – ті самі кредити МВФ та інших фінансових організацій Заходу. Останні контролюють фінанси країни ззовні, Ахметов і Ко – зсередини. У цій ситуації контроль тих чи інших менеджерських позицій у владі, будь то міністр енергетики або глави природних монополій, не настільки важливий, якщо ти контролюєш попит на їхні послуги.

Сам факт появи фільму саме зараз наштовхує на певні міркування. Заявлена ​​після другого Майдану деолігархізація не тільки не відбулася, але остаточно усунула будь-які запобіжники, що заважають проникненню олігархічних інтересів у владу, в тому числі в правоохоронні органи.

Так, Захід повністю контролює зовнішньополітичний курс країни і його фінанси на макроекономічному рівні, але реальний сектор залишається за місцевими «техасцями».

Влітку 2020 року Мін’юст США ініціював справу проти колишніх співвласників українського «ПриватБанку» Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова. Під загрозою – їх активи в США, які, як вважають американські слідчі, купувалися за рахунок виведених за кордон коштів найбільшого українського банку.