В Україні розробили нову систему рукопашного бою для бійців АТО замість застарілої радянської
Про це depo.ua розповів очільник проекту, співкерівник Української федерації Айкідо Йосінкан, президент академії Айкібудзюцу, львів'янин Олександр Козловський.
З 93 року він займається Айкідо, наприкінці дев'яностих працював тілоохоронцем та стажувався по Айкідо Йосінкан в Чехії при поліцейському відділі, згодом заснував у Львові Академію Айкібудзюцу, а коли в Україні почалася війна, зрозумів що бійці потребують практичної та водночас простої системи бою, яка б допомагала їм воювати, коли нема можливості використовувати вогнепальну зборю.
"Ми постійно спілкуємося із нашими бійцями на Сході і цю потребу сформулювали вони. Можна сказати, що ми її зробили на їхнє замовленням, до того ж і в системі Міноборони, в Держприкордонслужбі, і в кернівцтві добровольчих батальонів вісловлювали бажання мати систему, яка була б більш-менш універсальна для різних родів українського війська, – розповідає він. – Старі армійські, скажімо так, радянські системи зараз годяться тільки для армійських спортивних змагань. Вони дозволяли солдатам бути в добрій фізичній формі, але ніякої прикладної мети не мали".
Тож Олександр, п'ятеро інструкторів зі східних технік двобою та група спортивних та військових експертів, приблизно за чотири місяці розробили Українську систему військового бою, яка "зможе виручити бійця і дати йому певний шанс в різних ситуаціях".
Чоловіки, мобілізовані до лав ЗСУ, зможуть опанувати її за два тижні, навчаючись по дві години у день, навіть якщо до цього вони ніколи не займалися бойовими мистецтвами.
"Мова йде про людину, яка підлягає призову, може пробігтися, впасти, встати, нічого собі при цьому не зламати. У віці, коли можливі фізичні навантаження, грубо кажучи, від 20 до 50 років", – пояснює Олександр.
За основу взяли різні східні системи і досвід фахівців армій різних країн.
"Двіжок системи – простий та інтуїтивний і адаптований до людини, яка вдягнена у бронежилет, шолом, має захист на колінах та ліктях та табельну зброю, – каже Олександр. – Це важливо тому що жодне бойове мистецтво, ані те, що має слов'янські корені, ані японські, ані китайські, ані філіппінські, повною мірою не дозволяє людині вести адекватні бойові дії за наявністю автомата, важкого бронежилета тощо. Тобто ця система не належить до якогось конкретного стилю або напряму бойових мистецтв, ми її робили конкретно під сучасного українського солдата".
УСВБ, розповідає розробник, базуються на простоті опанування та природності рухів.
Обов'язково враховується екіпірування, у цій системі нема потужних "ламаючих" ударів руками і ногами або потужних кидків – для цього потрібний досвід та хороша фізична підготовка.
Система складається з п'яти розділів, які відрізняються принципами нейтралізації потенційного супротивника.
В кожному розділі чотири технічних прийоми: автомат проти автомата; ніж проти автомата (та навпаки); ніж супроти ножа та порожні руки проти порожніх рук.
За словами Олександра, опанування Українською системою військового бою стане у нагоді коли боєць виконує спеціальні завдання, наприклад, знаходиться у розвідці і не може привертати до себе увагу.
Або, наприклад, якщо в нього закінчився боєкомплект, або у замкнутих приміщеннях, коли можливий рикошет, або коли є тісне зіткнення груп противника і в хід йдуть пістолети і ножі. Також завдяки цій бойовій системі можна вирватися з полону або взагалі не потрапляти у полон.
"Побічний ефект вивчення бою це підтримка дисципліни у військовому колективі, – додають розробники. – Людина, яка займається УСВБ може ширше дивитися на тактичні дії групи. До того ж багато командирів, з якими ми спілкуємося, кажуть що бійці навіть на передовій повинні крім виконання бойових дій підтримувати фізичну форму. Бо коли боєць займається спортом, він не пиячить і має менше психологічних проблем".
Наразі розробники вже впроваджують свою систему у деяких підрозділах, але хочуть, щоб навчання проходило за сприяння Міністерства оборони. А в міністерстві важливість УСВБ поки що належним чином не оцінили. Тож поки що Олександр із колегами готуються до навчання та передачі системи УСВБ та чекають на реакцію Міноборони.
"Ми хотіли б побачити створення великого контингенту кваліфікованих військових інструкторів з армійського бою, але повинна бути певна воля Міністерства оборони", – пояснює Олександр. – Сьогодні ми бачимо розвиток УСВБ через два напрямки: перший – підготовка великої кількості армійських інструкторів з рукопашного бою на базі або нашої організації або, наприклад, Академії сухопутних військ у Львові. Другий- підготовка особового складу ЗСУ на полігонах Міноборони силами наших фахівців".
