9 квітня 2017 року Міжнародний суд ООН прийняв рішення про тимчасові заходи щодо етнічної дискримінації в Криму і водночас відмовив Україні у прийнятті тимчасових заходів щодо фінансування тероризму на Сході України. Окремо суд зобов'язав Україну і Росію утримуватись від дій, що можуть ускладнити розгляд спору в суді. Юрист Михайло Солдатенко пояснив, що це означає для України, і які перспективи подальшого розгляду справи в суді, – передає Корупція Інфо

Популярне: У Львові хлопець зарізав свою колишню дівчину й викинувся з вікна 7 поверху, та залишився живим


Особливості стадії прийняття тимчасових заходів. Вирішення питання про вжиття тимчасових заходів є тільки першим етапом багаторічної судової тяганини. На цьому етапі суд не вирішує спір між сторонами по суті і не встановлює міжнародної відповідальності держав. Прийняття тимчасових заходів має суто запобіжний характер. Вони мають тимчасовий характер, оскільки втрачають свою силу після винесення остаточно рішення суду у справі.

Проте сама по собі заява про порушення прав певною державою в суді не є достатньою. Для застосування запобіжних заходів має бути задоволено перелік критеріїв, які Міжнародний суд встановив у своїй практиці, а саме:

Суд має попередньо впевнитися, що він має юрисдикцію (повноваження розглядати спір);
має бути доведено наявність у заявника принаймні правдоподібних прав (at least plausible), і що ці права пов'язані із запитуваними запобіжними заходами;
має бути доведено невідкладність, а саме реальний та неминучий ризик завдання шкоди правам сторони. Використовуючи саме цю тріаду критеріїв, Міжнародний суд визначав можливість задоволення тимчасових заходів, про які просить Україна.
На цій стадії розгляду справи вимагається нижчий стандарт доведення, ніж під час звичайного розгляду справи. Стандарт доведення — це кількість та вид доказів, які необхідні суду, щоб визнати певний факт доведеним. На цій стадії Суд не входив у детальний розгляд обставин справи, для нього було достатньо попередньо впевнитися в правдоподібності або неправдоподібності доказів сторін.

Міжнародний суд жодним чином не обмежений колом запобіжних заходів, про які просять сторони і може прийняти запобіжні заходи на свій розсуд. Зокрема і в цей раз Суд скористався своєю дискрецією і прийняв запобіжні заходи суттєво відмінні від тих, що просила Україна.
Встановлення Судом своєї попередньої юрисдикції по справі

Суттєвим досягненням української сторони є те, що Суд встановив свою попередню юрисдикцію по обом конвенціям, порушення яких заявлене Україною.

Юрисдикція суду розглядати спір означає наявність у нього повноважень на розгляд питань, які винесені сторонами на судовий розгляд.

На стадії запобіжних заходів Україна мала довести тільки попередню юрисдикцію, за якої Суд має впевнитися, що на перший погляд юрисдикція в нього є. Порівняно з визначення юрисдикції під час звичайного розгляду справи на цьому етапі Суд не зобов'язаний остаточно вирішувати це питання.

Визначаючи свою prima facie юрисдикцію, Суд попередньо впевнився, що між Росією і Україною дійсно існує спір саме щодо інтерпретації і застосування обох конвенцій. Також Суд попередньо впевнився, що всі процесуальні передумови, передбачені конвенціями, було виконано:

1) в контексті тероризму це проведення належних переговорів та намагання вирішити спір через арбітраж перед зверненням до суду;

2) в контексті дискримінації, переговори та вичерпання інших процедур, передбачених конвенцією.

До юрисдикційного питання сторони ще будуть повертатись під час розгляду справи по суті, але тоді вже Суд повинен буде остаточно вирішити наявність чи відсутність своєї юрисдикції. З великою ймовірністю Росія продовжить заперечувати юрисдикцію суду на наступних етапах судового розгляду, як це вона успішно зробила у справі проти Грузії у 2008 році. У тій справі Міжнародний суд також встановив свою попередню юрисдикцію на розгляд спору відповідно до Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, проте під час розгляду справи по суті відхилив заяву Грузії через недотримання останньою певних процесуальних передумов. Проте Україна на відміну від Грузії провела дуже серйозну підготовку, щоб задовольнити усі процесуальні передумови для розгляду справи судом. Отже, Україна має великі шанси, що суд встановить свою юрисдикцію і на наступному етапі судового розгляду.

Тимчасові заходи по етнічній дискримінації в Криму

Суд задовольнив тимчасові заходи на користь України щодо заявлених Україною порушень Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації Росією в Криму. За цими вимогами Суд встановив наявність не тільки попередньої юрисдикції, але й інших критеріїв для застосування запобіжних заходів.

Проте Суд не визнав правдоподібними всі порушення, що заявлені Україною, обмежившись встановленням правдоподібності порушень внаслідок заборони Меджлісу і обмежень освітніх прав етнічних українців.

Своїм рішенням суд зобов'язав Російську Федерацію утримуватись від підтримання та накладення обмежень на здатність кримських татар зберігати свої представницькі органи, зокрема Меджліс.

Суд навмисно прямо не зобов'язав Російську Федерацію відмінити постанову "Верховного Суду Криму" про заборону Меджліс. Це зроблено з метою уникнення підміни Міжнародним судом національних судів Росії (проте навіть за такого формулювання суддя Томка в своєму окремому поясненні висловив критику на адресу Суду за нібито наявність такої підміни). Таке формулювання є водночас дуже коректним з точки зору повноважень Суду, але в той же час не залишає Росії іншого вибору, ніж дозволити діяльність Меджлісу.

Також Суд зобов'язав Росію забезпечити доступність освіти українською мовою в Криму.
Відмова у прийнятті тимчасових заходів щодо фінансування тероризму

Прикрим результатом розгляду запобіжних заходів стала відмова Суду прийняти тимчасові заходи по Міжнародній конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. Україна просила суд зобов'язати Російську Федерацію виконувати свої зобов'язання щодо кооперації у запобіганні фінансування тероризму. Україна стверджувала порушення Росією своїх зобов'язань щодо запобігання фінансування терористичних актів на Сході України у тому числі:

а) збиття літака малайзійських авіаліній MH-17;

б) обстріли цивільних осіб у Волновасі, Маріуполі та Краматорську;

в) підриви цивільного населення в Харкові.

Суд відмовив у прийнятті запобіжних заходів з цього питання, мотивуючи це неправдоподібністю доведення Україною всіх необхідних елементів фінансування тероризму відповідно до ст. 2 Конвенції. Суд зазначив, що незважаючи на те, що заявлені Україною діяння призвели до загибелі та ушкодження великої кількості людей, не видається правдоподібним на цьому етапі, що фінансування незаконних збройних формувань проводилось (самою Росією або третіми особами) умисно або з усвідомленням того, що це фінансування буде використане для вбивства цивільних або завдання їм тілесних ушкоджень з метою залякування населення або примусу уряду.

Вже під час перших слухань стало зрозумілим, що доведення умислу або усвідомлення та мети фінансування тероризму є слабкою частиною правової позиції України.

Надію вселяє те, що частина суддів (суддя Овада, суддя Бхандарі та суддя ad hoc Покар) у своїх окремих думках розкритикували жорсткий підхід Суду щодо визначення правдоподібності елементів порушення на стадії тимчасових заходів, зазначаючи що докази представлені Україною є правдоподібними для встановлення всіх елементів фінансування тероризму.

Рішення вкотре підтверджує, що українській стороні необхідно дуже добре попрацювати в підготовці доказів для наступних судових засідань аби переконати Суд в наявності всіх елементів, що передбачені положеннями Конвенції.

Тимчасові заходи для обох сторін

Суд окремо зобов'язав Україну та Росію утримуватись від дій, що можуть погіршити або розширити спір перед судом або ускладнити його вирішення. Це є класичним формулюванням тимчасового заходу для обох сторін спору, що доволі часто застосовується Судом у своїй практиці.

Окремо наприкінці мотивувальної частини свого рішення Суд зазначив, що очікує від України та Росії повної імплементації Мінських домовленостей для досягнення мирного вирішення конфлікту в східних областях України. Ця частина не є тимчасовим заходом і не покладає на сторін спору жодних юридичних зобов'язань. Це суто декларативне спонукання судом сторін до мирного вирішення конфлікту.
Що отримала Україна від квітневих слухань у Гаазі

Загалом результат розгляду тимчасових заходів для України є успішним.

Тепер Україна може вимагати від Росії виконання тимчасових заходів Суду по етнічній дискримінації в Криму. Не виключено, що Росія не буде дотримуватись тимчасових заходів або скоріш за все буде намагатися створити фальшиве враження щодо їх виконання. Зважаючи на відсутність ефективних засобів примусу в міжнародному праві щодо постійного члена Ради безпеки ООН, примусити Росію виконувати рішення є практично неможливим. Проте невиконання Росією рішення створить для України додаткові важелі політичного тиску на Російську Федерацію, у тому числі це може стати додатковим аргументом для підтримання та введення нових санкцій.

Крім цього, суд встановив свою попередню юрисдикцію по конвенціям і, отже, Україні буде легше доводити її на наступному етапі справи. Доведення правдоподібності частини актів етнічної дискримінації в Криму, також буде виступати надійним підґрунтям для подальшого доведення правової позиції України.

Слід пам'ятати, що це все тільки початок. Говорити про зраду або перемогу на цьому етапі доволі зарано. Як зазначив Суд, рішення по тимчасових заходах жодним чином не вирішує питання остаточної юрисдикції та справу по суті. Серйозніший, складніший та довготривалий юридичний батл ще попереду.