Армія Росії та Білорусі можуть піти в наступ на північному напрямку. Такий план вони намагатимуться здійснити тільки в тому випадку, якщо Україна зазнає поразки на Донбасі.

Про це розповів директор Інституту дослідження російської агресії Юрій Шуліпа в інтерв’ю Главреду.

“Такий план може бути реалізований тільки в одному випадку – якщо ЗСУ зазнають військової поразки на Донбасі. В даний час ймовірність цього дорівнює нулю, відповідно, дорівнює нулю напад з боку білоруської території на Україну”, — сказав Юрій Шуліпа.

Експерт вважає, що вдруге окупантам не вдасться захопити Київ або інші північні території України. На це вказує те, що в Росії суттєві проблеми з мобілізацією.

“З урахуванням того, що вони починають призивати в армію тих людей, які ніколи в житті не тримали зброї і створюють добровольчі підрозділи з тих осіб, яким вже за 50 років, це говорить про те, що у них існують проблеми з живою силою і вони не можуть вирішувати своїх завдань на луганському, донецькому, херсонському та мелітопольському напрямках. А це вказує на те, що навіть у стратегічній перспективі у них нічого не вийде”, – зазначив Шуліпа.

На думку Шуліпи, зараз окупанти просто намагаються провести відволікаючі маневри. Імовірність “захоплення” дорівнює нулю.

“Саме військово-політичне керівництво країни-агресора сподівається, що якщо їм якимось чином вдасться перемогти сили оборони України на південному сході, то вони приступлять до захоплення України, але вже за підтримки Збройних сил Республіки Білорусь”, – додав Шуліпа.

Він також переконаний, що це не відбудеться не тільки в найближчі місяці, але і взагалі ніколи.

“З тієї простої причини, що після військово-стратегічної поразки Росії в Україні, РФ перестане існувати як держава”, – додав Шуліпа.

На думку політтехнолога Бориса Тізенгаузена, яку він висловив виданню Коментарі, існує ризик того, що РБ може піти на провокацію, яка серйозно загострить ситуацію на нашому північному кордоні.

“Стало відомо, що в районі аеродрому “Зябрівка” фактично створено російську військову базу. Там зараз концентруються ракети, включаючи С-300 та С-400. Завезено близько 60 пускових установок. Є загроза завдання масованого ракетного удару, – попереджає експерт. – Не виключено, що це зроблять до сакральної дати – того ж 24 серпня, День Незалежності України”.

Борис Тізенгаузен припускає, що Путін у такий спосіб спробує втягнути Лукашенка у відкриту війну.

 “Бо на такий удар ми, найімовірніше, відповімо. І нам є чим це зробити. Після цього Лукашенко опиниться у незручному становищі. Проковтнути “відповідь”, не реагувати на неї, він не зможе. А повномасштабні воєнні дії проти України, які до того ж не підтримує більшість білорусів – відверте самогубство. Армія РБ не має бойового досвіду, а ЗСУ саме зараз – одна з найбільш боєздатних армій світу”, – нагадує експерт.

Враховуючи, що останнім часом Лукашенко помітно прикрутив військову риторику, Борис Тізенгаузен сподівається, що він вчинить хитріше і далекоглядніше за Путіна. І не набуде відкритого протистояння з Україною.

Керівник Центру правового аналізу та дослідження політичних ризиків, адвокат Михайло Дяденко вважає, що на сьогодні відсутні передумови будь-яких суттєвих змін політики Лукашенка щодо російсько-української війни.

“Ми бачимо, що, з одного боку, всі логістичні можливості РБ (аеродроми, дороги, військові бази) передано у розпорядження російської армії. Здійснюються періодичні ракетні удари з Білорусі по Україні. Та й саме вторгнення 24 лютого відбувалося, зокрема, з території РБ, – зазначає експерт. – З іншого боку, Лукашенко намагався не втягувати безпосередньо білоруську армію у війну. І йому явно коштувало і вартує чимало зусиль – відбиватися від тиску Путіна, якому на руку був би такий другий фронт проти України”.

Водночас, продовжує Михайло Дяденко, постійна активність білоруських військ біля українських північних кордонів, перекидання резервів у ту чи іншу частину РБ змушує тримати певний контингент ЗСУ на цьому напрямі. Хоч ми могли б задіяти ці частини на найгарячіших – східному чи південному напрямках.

 Експерт резюмує:

“Передумов для якихось кардинальних змін у білоруському кейсі я не бачу. Лукашенко завжди вмів вичікувати та виживати – максимально скористатися ситуацією на свою користь. Чи вдасться йому зробити це в ракурсі російсько-української війни – стане ясно в найближчому майбутньому”.