Наш всратий Джеймс Бонд Матіос, на телеканалі сепаратиста Мураєва нарешті підтвердив те, про що я писав два роки тому: він і є той щур в оточенні Порошенка, який здав Свинарчука Бігусу. Вам чудово відоме моє ставлення до ПП та його «чучундр», але зрадників я ненавиджу ще більше, розпочав свій допис у Фейсбук блогер Sergii Ivanov.

Ця історія має щонайменше два аспекти: кримінальний та етичний. Почнімо з першого.
Дії Матіоса, який злив матеріали НСРД та кримінальних проваджень Бігусу, мають ознаки одразу кількох злочинів. Перший – ч.1 ст. 182 КК, тобто незаконне збирання, зберігання та поширення конфіденційної інформації про особу.

Далі, Матіос каже, що він злив інфу журналістам, щоб через резонанс змусити НАБУ вчинити певні слідчі дії, в результаті чого НАБУ затримало осіб та оголосило підозри. Типова ч.2 ст.343 КЕ за ознаками втручання у діяльність працівника правоохоронного органу, і це другий злочин Матіоса.

Також нагадую, що на момент зливу інформації Матіос був заступником Генпрокурора, а відповідно мав би дати їй процесуальний хід, а не гратися в політику. Тобто він умисно покривав тяжкі та особливо тяжкі злочини, що також є злочином, передбаченим ч.1 ст.396 КК.
Що стосується етичного аспекту, то мені важко повірити в благі наміри істоти, яка продала всі економічні справи Януковича, кришувала конвертаційні цехи в зоні АТО та кинула за ґрати більше добровольців, ніж росіяни з сепарами.

Він – банальний зрадник, який використав політичну боротьбу та втрутився у президентські вибори виключно заради омріяного крісла Генпрокурора. Школу підступності ім. Льовочкіна, заступником якого Матіос працював у добу Януковича (і мав би бути люстрований), важко не впізнати.

Також Матіос має стати об‘єктом американських санкцій, адже саме його підлеглий прокурор Кулик разом з депутатами Деркачем та Дубінським здійснював втручання у внутрішньополітичний процес США. Санкції щодо Кулика цілком зрозумілі, але він же не сам ухвалював рішення, а з Матіосом та Луценком.

Отже якщо Свинарчук врешті-решт опиниться за ґратами, буде цілком логічно побачити разом з ним в камері Матіоса.

Раніше, Іванов піднімав ще одну не менш важливу тему:

Флешмоб працівників медведчуківських телеканалів, а також численні маніпуляції довкола санкцій показують, наскільки влучним було це рішення. Якщо чесно, я не пам‘ятаю такого яскравого феєрверку з часів Майдану. ОПЗЖники, зазвичай стримані та незворушні, згорають ущент і нарешті ми бачимо, наскільки вони слабкі, коли з ними не панькаються, а дають по зубах.

Зверніть увагу: вони не в змозі себе захистити. Жодного помітного протесту, мітингу, юридичного опору. І при цьому – максимальна присутність на російському телебаченні, де вони розмазують шмарклі та апелюють виключно до Путіна-заступника. Тобто зараз залежність Медведчука та його юрби від Кремля максимально очевидна навіть для найупоротіших.

Критикам санкцій потрібно пам’ятати, що вони не застосовуються довільно і базуються на пропозиціях спецслужб, зокрема СБУ. Мене дивувало і дивує, чому таке рішення не міг ухвалити попередній Президент, ліквідувавши загрозу в ембріональному стані, але натомість виплекав з фактичного ноунейма Медведчука зразку 2014-го медіамагната та власника парламентської партії. Втім, добре, що окремі його помилки все ж можна виправити, як, власне, було зроблено.