Коли спецслужби не обтяжені і не обмежені ані мораллю, ані законом, їхні дії не можуть бути неефективними

Операція, яку виконувало Запорізьке управління КДБ на початку 1960-х, мала увійти в аннали контррозвідки СРСР. Щоправда, запорізькі чекісти дещо запізнилися зі звітом, тож ми не можемо з повною впевненістю сказати, що "за поребриком" її і досі викладають їхнім нащадкам. Проте саме завдяки звіту у нас є можливість зануритися у цю історію, що не гірша за шпигунський роман, передає Корупція.Інфо

Операція "Наглец"

Отже, приводом для докладного звіту про всі деталі операції став лист із КДБ СРСР до Києва, що надійшов 6 червня 1963 року. "Головний офіс" повідомляв про підготовку спеціального огляду, в якому мають бути відображені основні питання конспірації в агентурно-оперативній роботі органів державної безпеки й, перш за все, в "практиці оперативної перевірки й агентурної розробки осіб, яких підозрювали у шпигунській діяльності". Огляд мали проілюструвати "території". Конкретними прикладами, звісно, вдалого викриття шпигунів в 1961-1963 роках.

Від Києва на звіт чекали до 15 липня. Відповідно, 20 червня аналогічний запит було розіслано обласним управлінням КДБ УСРС. Термін виконання – до 10 липня. Запорізьке управління вирішило "вразити" справою "Наглец" – відповідний лист до Києва датований 12 липня.

Артист естради із сонячної Аделаїди

Під кодовим псевдонімом "Наглец" співробітники КДБ "розробляли" репатріанта, який у 1960 році прибув з Австралії до Запоріжжя. Два роки тому у місті Аделаїда, що на півдні Австралії, він одружився з радянською громадянкою з "переміщених осіб" (displaced person), що й стало приводом для переїзду в СРСР до її рідних.

odesa_60shhurh

У новому громадянинові КДБістов, у першу чергу, насторожила професія. В оперативних матеріалах зазначалося, що до переїзду "Наглец" не був професійно пов'язаний зі світом театрального мистецтва і навіть, за інформацією оперативників, слабо в ньому орієнтувався. Але на новій батьківщині перекваліфікувався саме в актори, до того ж – естрадні. У КДБ зазначали, що цей вибір дозволив йому вільно їздити містами країни з концертами.

Згідно оперативної інформації, у місцях свого перебування "Наглец" постійно щось фотографував – усім навколо казав, що пам’ятки. Зафіксовано також, що у той же час робив у блокноті записи іноземною мовою. Під час негласного обшуку, тобто нишпорення у речах, КДБісти встановили, що частину фотоплівок "Наглец" зберігає у власній валізі непроявленими.

Також з'ясувалося, що після кожної гастрольної поїздки артист періодично, таємно від родини й оточення, їздить до Москви, де зустрічається із співробітником австралійського посольства.

КДБ цього було достатньо, щоб запідозрити колишнього австралійця у шпигунській діяльності на користь іноземної розвідки. Проте доказів, звісно, бракувало. Тож оперативникам конче потрібно було провести негласний обшук не лише речей, але й одягу австралійця. Як? Оперативники вирішують, що в лікарні. Заманити "Наглеца" хочуть у… вендиспансер.

Гебістська "путівка" до венерологічного диспансера

Створити необхідні умови для негласного обшуку вирішили у кінцевому пункті гастрольної поїздки артиста – Одесі, куди той мав прибути після "туру" Північним Кавказом і промисловими центрами Росії у серпні-вересні 1962 року. До Одеси наприкінці вересня був відряджений оперативний працівник, що вів розробку австралійця.

Оперативники збиралися використати проти об'єкта його ж нерозбірливість у стосунках із жінками. Планувалося "підкласти" під "клієнта" повію, яка нібито мала венеричне захворювання. Сподівалися, що дізнавшись про "неприємний сюрприз" "Наглец" побіжить до венлікарні.

Тут КДБістам поталанило: через агентуру стало відомо, що артист, перебуваючи в Одеській області, сам "стрибнув у гречку". Лишалося використати цю обставину.
Серед артистів естрадної бригади через довірену особу "Ж" було поширено плітку про венеричну хворобу жінки, з якою у "Наглеца" був інтим. На випадок, якщо актор побоїться йти до лікарні, був заготовлений план "Б": виготовлено анонімний лист у тексті якого йшлося, що Одеський обласний венерологічний диспансер почав розшук хворого артиста.

План "Б"

Зрозуміло, що із відповідними співробітниками Одеського обласного вендиспансеру КДБ встановив оперативний контакт і домовився, що "Наглеца" визнають хворим і помістять на стаціонарне лікування.

План "А", як і передбачалося не спрацював: "Наглец" повірив у звістку про хворобу, але до лікарні йти побоявся. Тож запровадили план "Б" .

Щойно естрадна бригада прибула до Одеси, заступник начальника обласного Управління культури, згідно з проханням головного лікаря вендиспансеру, запросив до себе "Наглеца" і повідомив про необхідність з’явитися у диспансер. Про появу об’єкта в Управлінні культури телефоном одразу ж сповістили чергового лікаря вендиспансеру. Через кілька хвилин до будівлі Управління прибула санітарна машина з лікаркою – "добровільною помічницею" КДБ. Вона запропонувала артисту проїхати у вендиспансер – він погодився без заперечень. У диспансері лікарка провела попередній огляд "хворого" й "виявила" ознаки венеричного захворювання. Тоді викликала санітара, роль якого виконував оперативний працівник КДБ, що керував операцією безпосередньо в медичному закладі, і "доручила" йому обробити автралійця й помістити у стаціонар.

"Наглец" намагався заперечувати, пояснюючи, що в готелі залишилася без нагляду його валіза з речами, і він має їхати за місцем роботи в Запоріжжя. Та лікарка наголосила, що у випадку його відмови від стаціонару вона має повідомити про нього у вендиспансер за місцем проживання та роботи. Розрахунок був точний: пацієнт розумів, що таким чином про хворобу, а значить, і про його одеські розваги дізнаються близькі. "Наглец" погодився залишитися в одеському вендиспансері і просив лікаря нікому не казати про "нещастя", яке його спіткало.

У лікарні він був упродовж трьох днів. За цей час були ретельно оглянуті його одяг й особисті речі як в готелі, так і в лікарні – тут цим опікувався той самий оперативник-санітар, який для невтаємничених лікарів був залегендований як студент-медик. КДБісти змогли оглянути все, що їх цікавило: речі особистої гігієни, портативний радіоприймач, годинник, авторучку тощо. Таким чином були здобуті записи з щоденника та адреси закордонних зв’язків "Наглеца".

Окрема перевірка засвідчила, що уся ця "венерична комбінація" жодної підозри в об’єкта не викликала. Тож артиста не чіпали: на момент звіту Запорізького управління КДБ про операцію розробка "Наглеца" тривала далі.

Варто зазначити, що матеріали розробки, як і більшість подібних звітів, не переконують у тому, що австралієць, насправді, був шпигуном. Не можна навіть виключати, що вся операція відбувалася виключно для "галочки" і "зірочок" на погонах. На жаль, подальша доля колишнього австралійця, що вирішив стати радянським громадянином, невідома.