Перше, фото дітей Порошенка в елітній британській школі 

16-річні Євгенія та Олександра, а також 15-річний Михайло Порошенки взяли участь у щорічній заключній фотосесії в престижному британському Concord College.

Відповідні фото діти глави держави опублікували в соціальних мережах.

Фотосесію провели на задньому дворі Concord College, розташованого в мальовничому містечку Шрусбері, неподалік старовинного замку XIII століття – Актон-Барнел.

Слід зазначити, що дівчатка-двійнята Олександра і Євгенія Порошенко в цьому році стануть випускниками коледжу, а ось син Михайло завершує передостанній курс.

Крім того, вони здобувають середню освіту в Кловському ліцеї іноземних мов №77 міста Києва.

Concord College – міжнародний навчальний заклад-пансіон у графстві Шропшайр, який займається підготовкою іноземних студентів до вступу в університети Великобританії. Вартість навчання в коледжі становить приблизно 1,3 млн грн на рік.

На території площею понад 20 га є не тільки спорткомплекс з басейном, величезний сад, стайня, але навіть старовинний замок.

Учні школи на дозвіллі їздять на полювання, займаються стрільбою з лука і верховою їздою, грають у сквош.

Так, користувачі мережі обурені тим, що молодші діти глави української держави вчаться за кордоном, та й ще паралельно значаться в одній з київських шкіл.

Український політик, громадський діяч і вчений Володимир Пилипчук на своїй сторінці в соцмережі Facebook задав кілька риторичних питань:

"А чому ж вишиванки познімали?",

"Порошенко за власні гроші фінансує розвиток освіти Англії … А чому не Україна?",

"Я заборонив би сім'ям влади вчитися, лікуватися, народжувати за кордоном! Можливо б тоді вони звернули увагу на проблеми медицини і освіти в Україні … ".

Своєю чергою український політичний діяч націоналістичного руху, член Політради ВО "Свобода" Ігор Мірошниченко також відреагував на новину про фотосесію дітей Президента України:

"Молодці! До речі, вони ще й в Кловському ліцеї значаться. І хоча там практично не бувають, але завдяки старій відпрацьованій схемі директриси Співакової, з усіх предметів атестовані і іспити ніби складають. Новітні нардепи, за прикладом старшого брата, вже на виході. Ми здобули!!!"

"Білий лебідь" і чорна мітка для Ахметова

Арешту голови Донецької обласної ради Бориса Колеснікова навесні 2005 року передувала розмова з Петром Порошенком. Хронологія тих подій у викладі обох сторін конфлікту однакова і відрізняється лише мотивами вчинку. Порошенко аргументував свою поведінку бажанням попередити донецького політика, тоді як сам Колесніков говорив про намір взяти його в заручники з метою відібрати в Ріната Ахметова низку металургійних активів.

Зі слів Колеснікова, події розгорталися так:

"1 квітня 2005 року о 17 годині я був викликаний до РНБОУ, де зустрівся з Петром Порошенком. Він сказав, що в мене кепські справи, на мене і на Ріната Ахметова чекає наїзд. Він також назвав, що замовників справи цікавлять акції двох телекомпанії – ТРК "Україна" та НТН, низка промислових активів Ріната Ахметова та включення 15-20 кандидатів у список Партії регіонів на наступних парламентських виборах. 1 числа відбулася наша зустріч, а 6 квітня я був арештований".

Сам Порошенко ніколи не відкидав факт зустрічі з Колесніковим, але наполягав, що хотів попередити його про намір тодішнього генпрокурора Святослава Піскуна арештувати донецького політика та намагався забезпечити його втечу.

Зрештою, Колесніков справді був посаджений за грати за справою вимагання акцій донецького торгового комплексу "Білий лебідь" та провів під вартою два місяці та один тиждень. Паралельно з арештом Колеснікова Міністерство внутрішніх справ із застосуванням БТР намагалося провести обшуки в резиденції Ріната Ахметова "Люкс", внаслідок чого "король Донбасу" виїхав пересидіти часи смути до Росії та Монако.

При тому, як розповідають джерела "Української правди", Ахметов був затриманий у Ніцці, який є найближчим аеропортом до Монако, та провів на кордоні деякий час (від півгодини до кількох годин), поки його документи перевіряли французькі служби за запитом українських правоохоронців.

Зрештою, Колесніков був звільнений в липні 2005 року, за декілька місяців слідство в його справі згорнули, а восени Ющенко, аби врятуватися під уламками помаранчевої команди, був змушений укласти пакт з Януковичем.

Грушевського, 9-а: протез на обличчі Києва

Скандальний будинок на Грушевського, 9-а став прокляттям Порошенка. Саме через вимагання цього об'єкту проти нього восени 2005 року була порушена кримінальна справа.

Ідеться про житловий комплекс у Маріїнському парку, де розташовані одні з найдорожчих квартир у Києві, що був збудований з чисельними порушеннями. Аби звести споруду, забудовники розплачувалися з політиками та чиновниками своїми квадратними метрами. Проект збільшувався у поверховості, а квартири на верхніх рівнях за бросовими цінами продавалися тодішньому найвищому керівництву. Так, наприклад, власником помешкання на 1 тисячу квадратних метрів став і Віктор Янукович.

За словами самого Порошенка, виділенням землі для забудови займався безпосередньо тодішній президент Леонід Кучма, а фінансування забезпечував міністр транспорту Георгій Кирпа.

Будинок-одоробло, який коштував Порошенку репутації в 2005 році

Історично будинок на Грушевського, 9-а був пов'язаний з Порошенком. Це – одне з найзатишніших місць у Києві. З одного боку споруда оточена парком, є зручні транспорті сполучення, але при цьому вона не межує з дорогою. Порошенко багато років мешкав по сусідству на Грушевського, 9 та давно поклав око на ділянку. На місці нинішнього хмарочосу був дитячий садок, який вдалося приватизувати структурам Порошенка – там навіть якийсь час перебував офіс, пов'язаний з партією "Солідарність".

Порошенко планував забудувати цей майданчик житловим будинком – удвічі нижчим, ніж зведено зараз. Але коли він перейшов до опозиційної "Нашої України", його позбавили ділянки під приводом начебто передачі території посольству Росії. У підсумку, дипломати були лише прикриттям, а там виросле нинішнє одоробло, при чому поверховість його зростала з кожною новою квартирою, яку наближені до Георгія Кірпи забудовники мали віддати як хабар.

На переконання Порошенка, його позбавили проекту незаконно, тому він, ставши секретарем Ради нацбезпеки, заблокував будівництво руками Жванії та вимагав половину акцій компанії – як раз на той розмір та поверховість, яку він планував, ще коли володів дитячим садком.

Найбільш повно версію подій щодо Порошенка виклав після відставки з посади глави СБУ Олександр Турчинов.

"Все почалося з того, що людина, яку можна вважати опорною фігурою Петра Олексійовича в його холдингу "Укрпромінвест", викликав власників будівництва по Грушевського, 9-а і сказав: "Якщо ви бажаєте завершити будинок, то Порошенко дозволяє вам вибрати два варіанти: або отримати відступний за цей об’єкт, або віддати контрольний пакет – половину будинку переписати на іншу структуру", – зазначив Турчинов в інтерв'ю "Українській правді" в 2005 році.

Людиною, яка вела такі розмови, виявився близьким соратником Порошенка Ігор Кононенко – депутат Київради від блоку Черновецького. В 2014-му Кононенко є фактично керівником київських виборів Порошенка і балотується за списком УДАРу.

Після того, як власники будинку на Грушевського 9-а не пристали на пропозицію Кононенка, в гру вступив екс-міністр надзвичайних ситуацій Давид Жванія, який заблокував будівництво.

Далі, за словами Турчинова, забудовники "почали торгуватися, пояснюючи, що все це для них прямі збитки". "Загалом вони звикли працювати під дахом тієї влади, і їх не здивував шантаж, та вимоги для них були неможливі. Їм сказали: "Торг тут не уместен!".

"Ці постраждалі звернулися до одного з депутатів "Нашої України", який прийшов до екс-міністра і попросив: "Не займайтеся єрундою, бо твої пожежники вимагають нереальні речі. Це несерйозно, люди щодня несуть мільйонні збитки". Цей екс-міністр відповів депутату з "Нашої України": "Ти це питання вирішуй не зі мною, а з Порошенком. Поки він мені не дасть команду, я не буду дозволяти будівництво", – додав Турчинов.

За інформацією "Української правди", депутатом, який заступився за забудовників, був Сергій Соболєв. Він дав свідчення у цій справі СБУ.

У свою чергу Порошенко заявив, що зустрітися з забудовниками його вмовив депутат-космонавт Леонід Каденюк.

"Достаточно взять распечатку телефонов, если она не уничтожена, и посмотреть, сколько раз с телефона Каденюка было звонков на мою приемную с просьбой принять этого инвестора. Больше десятка. Я согласился его принять на 10–15 минут. После чего он был выпровожен. Он ответил: "Петр Алексеевич, вы меня не так поняли, я готов это передать государству. И это вообще лично вас не касается. Вы не обижайтесь, дослушайте…"

Тоді як Турчинов вважає, що Порошенко і не мав нав'язувати зустріч забудовнику – той сам прагнув діалогу, бо будівництво зупинилося: "Що стосується аргументу Порошенка, що він не телефонував власнику цього будівництва… Дійсно, ці хлопці самі просились потрапити на прийом до Порошенка, бо ніхто, крім нього, не вирішував це питання!".

За фактом вимагання акцій забудовника Порошенком було порушено кримінальну справу, яку екс-секретар Радбезу остаточно закрив за рішенням суду.

Коломойський і алергія на амброзію

Окрім Колеснікова та Грушевського, 9-а, ім'я Порошенка фігурувало в історії, пов'язаній з кримінальною справою проти одного з найбільш помітних діячів нинішньої влади – Ігоря Коломойського.

Сьогодні Коломойський стрімко змінює свій імідж, перетворюючись у суспільній свідомості із рейдера, який відверто не перебирає методами, у поважного бізнесмена-державника, який не дозволив сепаратизму розквітнути на території Дніпропетровської області.

Дев'ять років тому Коломойський був типовим олігархом, який підтримував режим Леоніда Кучми та вирішував усі питання через своїх компаньйонів Григорія Суркіса та Віктора Медведчука.

У 2005-му, після перемоги Ющенка і приходу Порошенка на посаду секретаря Ради національної безпеки, проти Ігоря Коломойського було порушено кримінальну справу за замах на вбивство дніпропетровського юриста Сергія Карпенка.

Єдина відмінність зі справою Колеснікова полягала в тому, що Коломойський вчасно втік з України. Уже пізніше він пояснював свій від'їзд алергією на квітнення амброзії.

Причина негараздів Коломойського полягала в замаху на дніпропетровського юриста, засновника фірми Fargo Сергія Карпенка, який дивом залишився живий. У 2003 році він супроводжував обслуговування заводу "Дніпроспецсталь", який тоді контролювали Віктор Пінчук та Костянтин Григоришин.

Згідно зі свідченнями Карпенка, реєстратора акцій "Дніпроспецсталі" контролював Ігор Коломойський, який намагався завадити скликанню зборів акціонерів.

"Попри це, адвокати Fargo все-таки організували проведення зборів акціонерів. У день проведення пан Коломойський запросив мене зустрітися з ним. Зустріч відбулася 4 липня 2003 року в офісі групи "Сентоза". Пан Коломойський, у присутності пана Новікова, пана Мігулева та пана Кіпермана звинуватив мою фірму в тому, що вона спричинила йому фінансовий збиток шляхом проведення зборів "Дніпроспецсталі", і поставив вимогу, щоб я до опівночі надав йому оригінали документів зі зборів акціонерів чи спрямував офіційну заяву Генпрокурору про те, що збори акціонерів проводилися незаконно", – ідеться у свідченнях Карпенка в Лондонському арбітражі в рамках розгляду суперечки між Ігорем Коломойським і Костянтином Григоришиним.

"У ході зустрічі Коломойський використовував грубі та образливі висловлювання на мою адресу, і виступав з різного року погрозами фізичного насильства щодо мене і моїх партнерів, причому вони носили такий характер, що я побоювався за своє життя, – також провадив далі Карпенко. – Після цієї зустрічі, приблизно о 22 годині того ж дня мені зателефонував пан Коломойський і запитав, чи обміркував я його вимогу і чи вчиню я згідно з нею. Я відмовився".

"Через декілька днів, 8 липня 2003 року на мого помічника пана Коваленка було скоєно напад, він був сильно побитий молотками та трубами. На мою думку, цей напад є прямим результатом моєї відмови погодитися на вимоги пана Коломойського. За місяць (16 серпня у Феодосії) на мене напала та ж група, коли я був у відпустці в Криму. На мою думку, замовлення на напад було зроблене паном Коломойським і в його намір входило убити мене", – також зазначив Карпенко.

Згідно з постановою слідчого Шолодька від 30 червня 2005 року, замовлення на вбивство Карпенка Коломойський віддав своєму особистому охоронцю Нікітіну, який доручив скоїти злочин знайомому керівникові банди Сінельщикову. Карпенку було нанесено множинні ножові поранення, і він не помер лише тому, що вчасно отримав медичну допомогу.

"Я вважаю, що пан Медведчук, який тоді очолював адміністрацію президента, здійснив сильний вплив з метою зам'яти цю справу (в 2003 році). Я також знаю з повідомлень у пресі та судових матеріалів, що кілька осіб, пов'язаних з цією справою, зникли і були вбиті. Серед них – пан Нікітін, тіло якого знайшли 31 серпня 2003 року (за два тижні після замаху на Карпенка – УП). Причиною смерті було вказано самогубство, але коли була проведена ексгумація в січні 2004, було виявлено, що він помер внаслідок насильства".

Виправдовуючись, Коломойський заявив, що Нікітін не був його тілоохоронцем. "У мене ніколи не було з ним особистих контактів. Він працював на компанію, що забезпечувала безпеку, в якій працювала тисяча осіб. Він ніколи не працював охоронцем у нашому офісі".

У 2005-му, через три тижні після порушення, справу проти Коломойського закрили. Цим займався товариш Коломойського і на той час радник прем'єр-міністра Тимошенко Михайло Бродський, який вийшов на генпрокурора Святослава Піскуна.

Сам Коломойський у Лондонському арбітражі прямо звинуватив нинішнього фаворита виборів президента в переслідуванні: "Пан Порошенко відіграв тут головну роль. Він подзвонив генеральному прокурору, а також у слідчий відділ та поставив вимогу, щоб відкрили кримінальну справу. Він хотів отримати ордер на арешт, йому було потрібно, щоб мене оголосили в міжнародний розшук".

Аналогічні свідчення дав і Піскун: "У процесі мого додаткового вивчення цієї кримінальної справи та після її закриття в липні-серпні 2005 року до мене неодноразово звертався Петро Порошенко, який на підвищених тонах, не стримуючи себе у виразах, вимагав, щоб кримінальна справа проти Коломойського тривала, і щоб відносно Коломойського було передано повідомлення до Інтерполу".

Розвиваючи версію про організацію наїзду на нього з боку Порошенка, Коломойський пояснював це наміром тодішнього секретаря Радбезу допомогти своєму товаришу, російському бізнесмену Костянтину Григоришину отримати контроль над низкою обленерго, які були в управлінні Коломойського, а також змусити власника "Приватбанку" відмовитися від зазіхань на Нікопольський завод феросплавів, продаж якого Пінчуком російським бізнесменам патронували Порошенко з Григоришиним.