Незважаючи на те, що російське командування всебічно намагається контролювати армію та все, що у ній відбувається, всередині армії окупантів є безліч найрізноманітніших розбіжностей.

За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, між представниками російського контингенту постійно відбуваються конфлікти на етнічному та релігійному ґрунтах. До того ж, трапляються навіть локальні побутові сварки і триває постійна боротьба за намародерене та вкрадене.

Загарбники постійно намагаються напитися, когось пограбувати та при цьому пригнічувати осіб з іншим віросповіданням. Також існує дідівщина на фоні етнічного походження військовослужбовців.

Як відомо, армія країни-агресорки складається з безпосередньо кадрових військовослужбовців та строковиків, найманців, бойовиків ОРДЛО та мобілізованих на Донбасі.

Формально у першу групу входять також зрадники України з Криму, які юридично оформлені загарбниками у збройні сили росії.

Всередині зведеного війська є чітка ієрархія, основана на принципі національної ідентичності. Так, російські військові слов’янського походження постійно задирають терористів з Донбасу та зрадників України з Криму. Кажуть, що вважають їх “укропами” та людьми другого сорту.

Водночас буряти та якути через надзвичайну жорстокість у “харчовому ланцюжку” вимагають до себе поваги.

При цьому представники кавказьких народностей взагалі вважають себе кращими за всіх інших окупантів та постійно принижують росіян та всіх інших.

Конфлікти на етнічному ґрунті подекуди призводять до бійок та стрілянини, однак подекуди “діти гор” можуть влаштувати “слов’янським братам” показову розправу з перерізанням горла чи катуваннями перед стратою.

А ось офіцери середньої ланки на подібні криваві випадки ніяк не реагують та лише списують втрати на бойові або оголошують загиблих такими, що пропали безвісти.

Окрім цього, між вояками регулярно трапляються побутові конфлікти. Здебільшого – на фоні алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Закінчуються вони так само криваво, як і розправи кадирівців над “другосортними”.

Ось, до прикладу, наприкінці червня у російських військах на Херсонщині почався новий серйозний конфлікт, не пов’язаний з релігійними чи етнічними розбіжностями. Окупанти з бойових підрозділів, що понад місяць намагаються втримувати позиції, з подивом для себе з’ясували, що в тилу їх “колеги” займаються зовсім не забезпеченням фронту.

російські загарбники, яким пощастило перебувати поза зоною бойових дій, повноцінно мародерять та грабують. Через таку “розвагу” вони забулися та не привезли своїм товаріщам по зброї поповнення провізії та боєкомплекту, що призвело до серйозних наслідків на фронті. Звісно ж, путінські ординці, які реально бували на передовій, почали обурюватися подібною ситуацією.

Через це між тиловиками та бойовими підрозділами стався серйозний розкол.

Окупантів неабияк злить той факт, що доки вони гинуть сотнями, хтось далеко від лінії фронту набиває собі кишені. Тиловики продають дизельне паливо, яке мало б піти на забезпечення передових підрозділів, торгують телевізорами та холодильниками, ганяють до Росії вкрадені в українців машини. При цьому зарплата окупантів в тилу та на лінії фронту не відрізняється ані на копійку.

Навіть за мінімальних ризиків для життя загарбники в тилу можуть собі дозволити набагато більше, ніж бойові буряти. При цьому після повернення додому тиловики вважатимуться такими ж саме героями, що й реальні фронтовики.

І очевидно, що через все це росіяни почали ненавидіти представників підрозділів забезпечення, влаштовувати із ними розбірки та вимагати ділитися доходами.

До того ж, на тлі такої несправедливості один з “ображених” бойових росіян вколов собі “Промедол” та зламав руку гайковим ключем, аби швидше поїхати додому.