Прочитав інтерв’ю з Юрієм Вітренко. Знову побачив справжнього Юрія Юрійовича, який замість цифр і фактів намагається впихнути невпихуєме і розповісти всім, що держрегулювання цін на газ – це нормально. Він рахує чужі гроші і навіть розмірковує про «комерційну розумність» підприємців, даючи зрозуміти, що вона так собі.

Такими словами розпочав своє повідомлення в соціальній мережі Фейсбук експерт енергетичного ринку Сергій Куюн.

У своїй замітці він розповів про призначення Вітренко в Кабмін і про його компетентності в цілому. Далі прямим текстом:

На самому початку своєї міністерської каденції він ще намагався щось говорити про ринкове ціноутворення. Зокрема, він почав міркувати про те, якими були б ціни, якби поновилися російські поставки, особливо від незалежних виробників (за що був підданий критиці всіх без винятку політичних таборів). Але справа не в цьому, а в тому, що саме по собі твердження в.о. міністра енергетики глибоко помилкове.

За його версією, ціни були впали до «хаба мінус», але це ілюзія. Як приклад візьмемо поставки російського дизпалива, якого на ринку 35%. За фактом всі вони йдуть за формулою «хаб плюс» (транспорт в даному випадку відображений не в повній мірі, але сенс в тому, що продукт торгується з премією, а не дисконтом, як здається ЮЮ). І білоруси, і європейці (литовці і поляки) – всі вони продають потрібний нам продукт з премією. Чому? Всі оцінюють конкурентне середовище, ціни від інших постачальників, а в нашому випадку паритетом є морські поставки, які вважають, як котирування (хаб) плюс транспорт з перевалкою в портах (плюс). Якщо взяти ціни на російський і білоруський дизель, вони точ-в-точ відповідають «морському» паритету.

Так чому по газу буде інакше? Упевнений, якщо навіть хтось із незалежних видобувачів захоче продати дешевше «Газпрому», йому просто прикрутить вентиль або намажуть труси «Новачком».

Але питання навіть не в цьому. Ринковик Вітренко неохоче згадує про свої недавні фантазії з котируваннями і тепер намагається пояснити ціну 6,99 грн за кубометр, виникнення якої залишається секретом. Як з’ясувалося, взяли мінімальну ціну грудня, яку оголосила така собі херсонська компанія «Газ Ап». Відразу питання: а наскільки «ліквідне» це «котирування»? Скільки у цій компанії контрактів? Звідки газ? Який об’єм? За оперативними даними, в третьому кварталі 2020 року в неї було близько 350 клієнтів. Не маю нічого проти херсонських газотрейдерів, але думаю всім зрозуміло, що навряд чи це вдалий бенчмарк. На худий кінець для цієї ролі підійшов би НАК з його 7,22 грн за куб, але, мабуть, чийсь популістський смак наполягав на круглих формах.

А далі ліберал Вітренко замість використання зрозумілих ринкових формул і алгоритмів, вирішив поритися в кишенях куркулів-газотрейдерів. Мовляв, вони ж влітку купили багато газу задешево, по 3 грн за куб, переживуть.

Я підняв дані по імпорту газу: за три літніх місяці приватні компанії завезли в Україну 1,128 млрд куб газу. Для розуміння, це реалізація облзбутів Фірташа за один опалювальний місяць. Зрозуміло, не факт, що весь цей газ був облзбутами і викуплений, бажаючих вистачає, та й споживання йде не тільки взимку.

До речі, як з’ясувалося, сама РГК імпортувала за рік 144 млн кубів, з яких 62 млн – в листопаді-грудні. Про яке літнє закачування газу каже Вітренко? Ну і справжній гол в свої ж ворота він забиває, коли починає фантазувати, що Фірташ може накручувати ціну в контрактах, щоб показати високу собівартість. Ще раз: обсяг закупівель газу РГК у європейських трейдерів мінімальний, накручувати по суті нічого і ніде. Саме тому для визначення собівартості закупівлі газу необхідно спиратися на єдиний індикатор – реальні ціни на імпортний газ.

Є у реформатора ЮЮ і рекомендації тим оптовикам, хто на свій страх і ризик зробили в Україні запас газу з літа і весни. Він, судячи з інтонацій, вважає, що вони не збідніють, якщо продадуть газ по 6,99. Тим більше не факт, що пізніше вдасться продати по 6,99, говорить в.о. міністра енергетики. Можливо, пан Льовочкін, який за інформацією учасників ринку має відношення до найбільшого імпортера газу останніх двох років «Евроенерготрейд», і не збідніє, але пропоную розглянути інший варіант: він просто бере і відправляє газ назад в Європу, адже там не 6, 99, а 8, 10 або 14, як було пару днів в січні. Під час недавніх січневих морозів на прокачку до Польщі вже утворилася «пробка».

Також необхідно врахувати, що за фактом оптовий постачальник не отримає в Україні на руки 6,99, адже від них треба відняти транспорт, фінансування, маржу облгазів і т.д. Так що в кращому випадку це буде 6, а може і менше. Тому відправка назад в Європу стає ще більш привабливою.

Що ж робити тим, хто не НАК і не хитрий Фірташ? Ось на це питання навіть у Вітренко не знайшлося відповіді і цінних рекомендацій.

Тому він вирішив пройти зовсім по краю – почав міркувати про «комерційну розумність» бізнесменів, які, треба розуміти, повинні були створити запас газу влітку, передбачаючи введення держрегулювання цін. Нерозумний у нас бізнес, не став ризикувати в стабільній та передбачуваній державі Україна з банківськими кредитами по 15-20% річних і не створив запаси. (Як показує список імпортерів, серед них буквально одиниці працюють на роздрібному ринку). Нагадаю, що влітку ще навіть не було зрозуміло, чи відкриють роздрібний ринок газу. Хто в таких умовах буде контрактувати обсяги?

Чудова вийшла й кінцівка інтерв’ю: з’ясувалося, що сам Вітренко не знає, у кого купує газ і за скільки. Але це не завадило йому розповісти про «необізнаності» українського споживача.