За роки незалежності українська армія навчилася добре робити дві речі – фарбувати газони і продавати своє майно. Один з наслідків – занедбані й напіврозвалені військові містечка, які юридично вже навіть не належать Міноборони. Однак на них досі виділяють державні гроші, там проводять ремонтні роботи. «Слідство.Інфо» дізнавалося, кому це вигідно.

Одеса. Центр міста. Військове містечко №210 по вул. Гагаріна 19-21. Ласий шматок для того, хто хоче заробити гроші. Гарна транспортна розв’язка, поруч банки, будівля облради, дитячий садок, школа та університетські корпуси. Та вже багато років ця територія перебуває у занедбаному стані. Тут досі проживають військові, але на пташиних правах. Земля вже давно «пішла в них з-під ніг». У Міноборони не було держакту на ділянку, тому у військових її забрали так звані «інвестори» – за допомогою темних схем.

«Темные схемы заключаются в реализации этих городков под видом договоров совместной деятельности, что, в свою очередь, порождает чисто коррупционные схемы, – каже представник ініціативної групи мешканців Валерій Накемпій. – Потому что в результате этих договоров появляются допсоглашения. И, как результат этих допсоглашений, военные городки уходят в частные руки».

Наразі землею розпоряджається Мінборони, хоча юридично вона йому не належить. А оскільки тут стоять військові, сюди не може зайти інвестор, якому територія потрібна під забудову. Хоча має на це повне право. І тут починаються парадокси. Військові чомусь активно вкладають гроші у те, що будь-якої хвилини може відійти новим власникам.

Некемпій каже: «Департамент капітального будівництва говорит о том, что городок продан. Продан двум фирмам. Это «Инновационные стратегии» и фирма «Система». В то же самое время, квартирно-експлуатационный відділ, у которого на балансе находится этот городок, вкладывает в этот городок деньги, проводит ремонты, реконструкции. В то же время, военные, в свою очередь, рассчитывают в эти военные городки либо вселить людей, либо использовать под штабы. И приводит это к тому, что на сегодняшний день безконтрольно происходит процесс освоения денег».

Згідно з договорами інвестиційної забудови, що є у розпорядженні «Слідства.Інфо», частина військового містечка в центрі Одеси ще з 2004-го року справді належить фірмі «УВГП Система», а решта – з 2007-го року – «НЗВКІФ «Інноваційні стратегії».

 

Ми вирішили дізнатися, що ж це за фірми, які Міноборони залучило до співпраці і які, зрештою, забрали територію собі. Так, «УВГП Система» зареєстрована в пмт «Чорноморське», Комінтернівского р-ну м. Одеси і має в засновниках Кіпрську компанію Нью Сенчері Інвестмент Кампані Лімітед. Ми побували за адресою реєстрації одеської «Системи» і переконалися, що фактично фірми не існує.

Та насправді цікавою виявилася інша контора – «НЗВКІФ «Інноваційні стратегії», яка, ймовірно, входить до орбіти впливу екс-нардепа і друга Януковича Юрія Іванющенка.

 

Головним акціонером «Інноваційних стратегій» є товариство «Ставр», яке, в свою чергу, засновано фірмою «Кінс Лімітед». Дану фірму зареєстровано у Великій Британії за адресою: Лондон, вулиця Тулі, 122-126. За даними наших британських колег, там же прописалися майже всі місцеві бізнес-активи Юрія Іванющенка.

Наприкінці минулого року Одеська обласна рада звернулася до Міноборони з проханням передати військові містечка – зокрема, й №186 на проспекті Гагаріна – у комунальну власність.

«Прийняли рішення, що обласна рада готова взяти це військове містечко з всіма родинами. Чесно кажучи, це великий головний біль, але це люди, яким треба допомогти. На жаль, Міноборони такого рішення не прийняло», – згадує екс-голова Одеської обласної Ради Олексій Гончаренко.

Та у Міністерстві оборони змушені були офіційно визнати: військові вже уклали з «Системою» контракт на інвестиційну забудову, а «Інноваційні стратегії» отримали собі і будівлі, і землю. Облраді передавати вже нічого.

«Інвестора ви ніколи не знайдете – нормального інвестора, який дійсно хоче щось зробити, а не такого, як знайшли тоді. Бо нормальний інвестор навіть якщо віддасть Міноборони те, що полагається, то ці люди не зможуть виїхати. Тобто, це замкнуте коло», – каже Гончаренко.

За поясненнями, ми звернулися до квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони. Виявилося, там узагалі не знають, що відбувається, і у них власні плани на територію.

«По этим двум зданиям и по этой территории у нас бумаг никаких нету. Будет производиться там, скорее всего, капитальный ремонт. И оперативное коммандование или Военно-морские силы зайдут, там штаб будет находиться», – розповідає начальник Одеського квартирно-експлутаційного відділу Міноборони Валерій Яковенко.

Ці штабні будівлі військового містечка № 186 у м.Одеса Міністерству Оборони вже не належать. З 2007 року, згідно інвестиційного договору, вони перейшли у власність фірмі зі сфери впливу Юрія Іванющенка. Незважаючи на це, минулого року восени Міністерство Оборони відремонтувало 2 дахи у цих будівлях. Мабуть, з’явилися вільні кошти.

Ініціатором ремонту виступило Управління капітального будівництва Міноборони. Його начальник Леонід Земцев коментувати ситуацію відмовився. Каже, йому заборонили спілкуватися з журналістами.

– Пресс-служба уведомлена. Все они мне прислали на почту подтверждение.

– Вам они разрешили, только нам они не дали вказівку, що вони дозволяють нам, вот в чем вопрос. Вам они все согласовали, без проблем, а нам-то они не передали повноваження виступить.

Не кращі справи у військовому містечку №210, що на вулиці Світанку, 47а. Його оточив приватний сектор. З усіх боків – СТО та гаражі. А місцева автобаза взагалі розмістилася на військовій території. Командира містечка це не бентежить. Швидше навпаки.

– Я сам заинтересован, я сам хочу, я сам подал документы. Через аренду, что дайте мне кусочек земли там, дайте мне склад, хороший склад. У меня они открыты: сухие хорошие склады. Они ждут, когда они разрушатся, а потом по бесценку обесценят и продать эту землю за хорошие деньги.

– А вот эта автобаза рядышком. Ее тоже арендуют или это не территория военного городка?

– Какая база?

– Вот, где машины стоят?

– Это аренда. У них через Главкиев. Общественная организация сприянню збройних сил України. Которые хотят вообще взять 2 гектара земли. 2 гектара, прикиньте, 2 гектара! Это за 2 гектара они будут платить деньги.

Начальник Одеського квартирно-експлуатаційного відділу Міноборони Валерій Яковенко підтвердив нам, що частину території військового містечка виставлять на продаж.

– Сейчас этот городок освобожденный на данный момент. Там по решению Министра УКБ было передано 1,8 га из 14 гектаров. И вот эти 1,8 га – они сейчас есть в постанове и в перечне на реализацию.

– Тобто, на продаж, чи теж на інвестиційну забудову?

– Скорее, эти идут по постанове, что сейчас делается техническая документация на эту землю, кадастровый номер. И потом на аукционе Минобороны продает эту землю. И за это или квартиры, или деньги перечисляют Минобороны.

Дивні речі відбуваються з нашим Міноборони. Воно чомусь активно вкладає гроші в об'єкти, які у нього можуть хоч завтра спокійно і законно відібрати фірми людини з минулої влади. Паралельно військові готують роздачу залишків майна, яке ще не відійшло в приватні руки.

/Олена Васіна, Слідство.Інфо