Приблизно на третій-четвертій годині прослуховування плівок Медведчука гнів зникає. Єдине, що залишається – відчуття безкрайньої відрази до всіх фігурантів цих записів. А ще ти починаєш бачити причинно-наслідкові зв‘язки, пише у своєму Фейсбуці журналіст Сергій Іванов.
Скажімо, чим би не виправдовував Порошенко та його спікери колаборацію з Медведчуком, цілком очевидно, що це партнерство принесло державі набагато більше шкоди, ніж користі, і суттєво послабило позицію України на перемовинах.
Якщо чесно, я взагалі не бачу користі від Медведчука, як не бачив її тоді.
Важко уявити, щоб американський президент після 11 вересня надав повноваження та подарував стратегічний трубопровід куму Бен Ладена – а наш зміг.
Стає зрозумілим, чому перемовини у 2014-2015 роках ні до чого не призводили: це просто було нікому не вигідно.
Як ми побачили пізніше, без Медведчука процес звільнення заручників став набагато динамічнішим, ніж з ним.
Воно й не дивно, коли «посередник», як ми почули на записах, всіляко блокує процеси обміну. Себто дані про «тисячі» полонених, звільнених завдяки Медведчуку – це фейк.
Ну і давайте відверто: заручники були лише прикриттям для бізнесу, який Медведчук отримав від Порошенка.
Вони становили інтерес виключно як ширма, а радше – як «легенда» для пояснення його участі.
Заручники, полонені – ось кого найбільше шкода в цій ситуації. А ще шкода депутатів ЄС та інших спікерів Порошенка, які зараз вимушені бігати по ефірах та виправдовувати це скотство.
Хоча, на відміну від заручників, вони точно мають вибір.
А також підписуйтесь на наш телеграм канал Корупція – інфо – https://t.me/korupciya, аби не пропустити ще більше цікавої та актуальної інформації.
