Призначення 23-річної Анни Калинчук виконуючим обов'язки директора департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції наробило чимало галасу. Значною мірою – через попередній скандал, який спровокувала нова заступниця голови МВС Анастасія Дєєва. – повідомляє Корупція.Інфо
Журналісти сайту "24" вирішили з’ясувати, що спільного між цими двома чиновницями, та розпитали Калинчук про особливості її призначення, професійний досвід і особисте життя.
Ви вклинились у люстраційний процес ледь не від самого його початку в Україні. Як це відбулось?
Я брала участь ще у громадських обговореннях законопроекту "Про очищення влади". Паралельно, коли все це відбувалося, працювала юристом в адвокатському об’єднанні разом із Тетяною Козаченко. Вона була адвокатом, я була її помічником. Після того, як її призначили на посаду директора департаменту з питань люстрації, вона запропонувала мені продовжити роботу вже у форматі державної служби. Я пройшла відповідний конкурс і зайняла посаду спершу провідного, а потім – головного спеціаліста відділу науково-аналітичної роботи. Цю посаду я займаю досі. Просто тимчасово виконую обов’язки директора департаменту.
Перший міф, який про мене створили – що мене призначили новим головним люстратором. Це не так, я просто виконую обов’язки директора департаменту.
Яким є міф другий?
Що насправді моє призначення відбулося через те, що в мене відомі батьки.
Хто батьки?
Мама має медичну освіту, довгий час вона працювала медсестрою. Останнім часом вона була у декретній відпустці,а зараз вона просто займається власною справою, тобто офіційно ніде не працює. Батько – боєць пожежної служби. От і вся історія.
Скандальні фотографії є?
Ну, як бачите, фотографій не знайшли.
Я розумію, що дискредитація відбувається не мене конкретно. Дискредитувати хочуть інститут люстрації, а я його просто зараз, начебто, очолюю і за рахунок цього, намагаючись заплямити мене, хочуть дискредитувати сам процес люстрації та її результати. Це така ж сама схема, яка була із Тетяною Козаченко, коли вона очолювала цей департамент.
Ви, здається, на критику реагуєте більш спокійно ніж Дєєва. Це так?
Не знаю, я навіть з Анастасією не знайома. Мене взагалі дивує, чому мене запитують про неї. Вже чекаю, коли в неї запитають про мене! Це я жартую. Але я спокійно на все це реагую, тому що це було дуже передбачувано. Дуже! Я була готова до цього і морально і фізично.
Чому виникла настільки потужна дискусія між прихильниками і противниками призначення молодих людей на керівні посади в державних органах?
По-перше, це, власне, скандал із Дєєвою, яка, насправді, займає набагато вищу посаду, ніж я. По-друге, у нас все ж таки, ще є рудимент радянської системи державного управління і є таке сприйняття цієї системи, що на керівній посаді обов’язково має бути дуже дорослий чоловік.
Що стосується тих, хто обурюється на тему "як у 23 роки можна займати таку велику посаду?". До конституційних змін по судовій реформі в Україні можна було стати суддею у 25 років, і казати конкретній людині, сідає вона за грати, чи не сідає, позбавляти когось волі чи ні. А у мене не має навіть права вирішити, чи можна когось у цій країні люструвати! Ось вам і весь баланс призначень на посади.
У чому перевага молодого держслужбовця на керівній посаді?
У тому, що у молодого дуже багато наснаги і сили. А ще перевага у тому, що молодий державний службовець насправді може приділяти абсолютно весь свій час роботі.
Головний люстратор – звучить гордо…
Не знаю, мені здається, що це, навпаки, звучить як клеймо якесь.
Немає в цій країні головного люстратора. Головний люстратор – це очільник люстраційного органу, який має право приймати рішення стосовно застосування чи незастосування люстраційних заборон. Навіть у Міністерства юстиції такого права немає, не те що у керівника департаменту.
Ми прожили вже два роки з люстрацією в Україні і досі існує чимало легенд про те, що це таке, і не існує розуміння того, що це за процес і який він.
Який він?
Є Закон України "Про очищення влади", який визначає, яким є цей процес і за яких умов він відбувається. Також є порядок проходження перевірки на підставі цього закону. Таким чином, ми маємо наступне: кожен державний орган в Україні є люстраційним. Тому що люстрацію, відповідно до законодавства, починає керівник органу, у якому працюють особи. У Міністерстві юстиції, після набрання законом чинності, було видано наказ про початок проведення перевірки міністром юстиції і почалася люстраційна перевірка. Те саме відбувається у кожному органі. У генеральній прокуратурі цей процес ініціює генеральний прокурор, у прокуратурі міста Києва – прокурор міста Києва, у місцевій державній адміністрації – голова цієї адміністрації.
Є чіткі вимоги до того, чи підпадає особа під критерії очищення влади. Якщо вона у період з 2010 по 2014 роки перебувала на посадах, які визначені законом більше року, і не пішла цієї посади за власним бажанням; якщо вона мала відношення до комуністичного режиму, обіймала керівні посади, наприклад, у КГБ чи Комуністичній партії; якщо вона вчиняла репресивні дії стосовно учасників масових акцій протесту – це все є критерії перевірки. Є ще майновий критерій, під який підпадають ті, хто не може пояснити законність джерел доходів і відповідність цим джерелам майна, набутого за час перебування на посадах, які визначені у законі. Отаким чином відбувається ця перевірка. У мене немає повноважень визначати чи може конкретно хтось проходити цю перевірку.
Для чого потрібна Ваша посада?
Міністерство юстиції – орган, уповноважений забезпечити проведення тої перевірки, про яку я щойно розповіла. Мінюст формує державну політику у цій сфері, розробляє відповідні нормативні акти, наприклад, порядок проведення такої перевірки. Окрім того, міністерство є держателем реєстру осіб, до яких застосовані заборони, і відповідає за достовірність відомостей у ньому. Але, як завжди зазначала Тетяна Козаченко, міністерство виступає своєрідним публічним майданчиком. Ми узагальнюємо інформацію про те, яким чином державні органи реалізують процес очищення влади, і в офіційному порядку реагуємо на порушення і схеми саботажу. Тобто ми звертаємося або до суду, або звертаємося з листами до цих органів і вимагаємо усунути порушення закону. Але, разом з тим, у нас немає контрольних функцій.
Наприклад?
Скажімо, якщо колись Генеральна прокуратура не звільнила прокурора міста Києва Олега Валендюка, а зараз генпрокурор, пан Луценко, призначив його першим заступником прокурора АРК – то ГПУ двічі порушила закон про очищення влади. Але Міністерство юстиції може лише направити їм листа із проханням ліквідувати порушення закону. Але виконання цього прохання не має обов’язкового характеру.
Де люстрація пробуксовує найбільше?
Органи, які є форвардами у порушенні закону про люстрацію – ДФС, Адміністрація Президента, МВС і прокуратура. Але у прокуратурі це не масово, йдеться лише про одіозні посади.
Ми весь час вчиняємо якісь дії у межах своїх повноважень. Коли закон не виконується першими особами держави, зокрема, Адміністрацією президента, то наш департамент не має ніяких важелів впливу на АП. Ми спілкуємося лише на рівні взаємодії державних органів і через публічність. Насправді я переконана, що чим більша публічність, чим вищий тиск громадськості, тим ефективніший процес люстрації.
В чому найбільша біда люстрації у цій країні?
В тому, що державні органи не ставлять собі за ціль очиститися, вони не хочуть цього робити. Звичайно, завжди за державним органом стоїть керівник цього органу.
Стимулювати цей процес можна чи це – утопія?
Я б не сказала, що це утопія. Пройшло два роки очищення. Ми нещодавно опублікували звіт про результати процесу очищення влади в Україні. Там є абсолютно всі статистичні показники із поділом області, державні органи і так далі. Звичайно, у звіті є висновки. Ми стверджуємо, що за посадою люстрація спрацювала на 98%. Тобто, ті топові особи, що підпадали під критерій посади, більше не працюють на цих посадах. Так, більшості здається, що тисяча люстрованих – це не так вже і багато, але до цього числа завжди потрібно додавати ще тих, які пішли за власним бажанням. Це теж елемент очищення влади, оскільки вони усунулися від управління державними органами, а це, власне і була наша мета. Люстрація – це не покарання. Це тимчасове відсторонення від управління державними справами.
Якщо цей показник настільки хороший, чому більшість стверджує, що у державі нічого не змінюється?
Хіба у нас буває по-іншому? Українське суспільство настільки втомлене від невдач і зрад, що навіть найменші перемоги та успіхи не сприймаються як результат.
Потрібна обізнаність у тому, чим люстрація є насправді. Міністерство – це орган виконавчої влади, що виконує існуючий закон. От у нас є цей закон – ми з ним і працюємо. Іншого нема.
Коли ми прийшли у департамент працювати, нас завалили документами і зверненнями із закликами люструвати керівника ЖЕКу, керівника дитячого садочку тощо. У той момент було, мабуть, найгостріше усвідомлення того, які масштаби проблем взагалі в країні, обсяги корупції і наскільки мала частка стосується власне того, чим повинен займатись департамент і де він може застосувати сам закон.
За критерієм посади закон спрацював на 98%. А за іншими критеріями?
За результатами майнової перевірки із тисячі осіб були люстровані 110. Але серед них немає "суперкорупціонерів", як, наприклад, екс-суддя Вищого господарського суду Татьков чи суддя Ємельянов. Ці особи, до речі, пройшли майнову перевірку, яку провела Державна фіскальна служба. Чому вони її пройшли – питання до ДФС, ми ніяк не можемо на це вплинути.
Яким є найбільше досягнення вашої команди?
Всі наші найбільші досягнення висвітлені у звіті за два роки. Ці статистичні дані, які показують, хто і коли перебував на топових посадах у нашій державі – прокурори, податківці, міліціонери, органи центральної влади – це величезний об’єм інформації, яку ми опрацювали і оформили. Досягненням є те, що результатом співпраці із Венеціанською комісією став її висновок, де стверджується, що люстрація в Україні не є порушенням прав людини і відповідає міжнародним стандартам. Завдяки цьому нам вдалося зберегти інститут люстрації як такий.
Департамент безпосередньо брав участь у формуванні та текстовому вираженні позиції уряду стосовно того, чому конституційні подання, які спрямовані на скасування деяких положень закону про очищення влади є необґрунтованими і чому цей закон відповідає Конституції. Зараз наш департамент повністю поглинутий судовими процесами. Ті особи, яких ми називаємо люстрованими, намагаються відновитися на своїх посадах через суди.
Успішно?
По-різному. Є рішення і на користь люстрованих, і не на користь люстрованих. Але більшість судових справ судді зупиняють, вони усуваються від вирішення спорів по суті, усуваються від здійснення правосуддя. Вони просто зупиняють справу до розгляду у Конституційному суді. З різних мотивів, насправді. Інше питання, що зупинення розгляду справи повинно бути мотивоване і обґрунтоване. Цього, як на моє переконання, не відбувається. Це процесуальний момент, але навіть у цих випадках міністерство завжди оскаржує зупинення, навіть у тих моментах, коли наша позиція співпадає із позицією опонентів по конкретному питанню. У нас уже є прецедент, коли Верховний суд України скасував зупинення розгляду справи і направив справу до суду.
Ви лишатиметесь на своїй посаді доти, доки не буде проведено відкритого конкурсу. Скільки часу це займе?
Це займе певний час. Також потрібно сформувати новий склад Громадської ради з питань люстрації, що повинен безпосередньо брати участь у відборі нового керівника задля громадського контролю.
На цій посаді я буду займатися тим самим, чи займалася останні два роки роботи. Підготовка судових документів, підготовка позиції у справі і представлення інтересів міністерства у сфері очищення влади. Нічого суттєво нового не буде, тому що всі перевірки за законом, уже фактично відбулися. Основний масив осіб вже перевірені. Зараз закон працює як фільтр – перевіряє претендентів і не дозволяє особам, які, наприклад, пішли з посади за власним бажанням, повернутися назад.
Коли Ви жити встигаєте з усім цим?
Ну, робота будь-якої людини займає 80% життя. Я завжди хотіла бути юристом. Вже після 9-го класу я здобувала профільну правничу освіту. Після того були університет і робота. Тобто, можна сказати, що, певною мірою, моя робота і є моє життя.
Для чого Вам потрібна вся та люстрація з усіма дотичними проблемами?
Я переконана, що інститут очищення влади потрібен державі, а я у цій державі живу. І мені ще в ній жити і жити! Мені 23 роки. Молоді люди і мають у тому перевагу, що їм нема чого втрачати. Але вони знають, що потрібно збудувати, бо їм у цьому ще жити.
Молодій людині важко виживати у старій бюрократичній системі?
Дуже. Це конфлікт світоглядів і світосприйняття. У нашому департаменті, наприклад, немає якоїсь нездорової субординації. У нас, наприклад, ніхто не звертається на ім'я а по-батькові. Так, ми звертаємося на "Ви", але суто по імені. Але взагалі держслужбовців, особливо – керівників відділів, дуже ображає, коли до них звертаються не по-батькові, і вони це демонструють.
Інший приклад – бюрократизація. У нас є робоча електронна пошта, але більшість держслужбовців не користується нею належним чином, щоб спілкуватися по робочих питаннях в межах одного офісу. Їм легше написати службову записку і на папері написати посилання на сайт із певними документами, ніж надіслати цей же лист електронною поштою.
Чим Ви захоплюєтесь окрім юриспруденції і люстрації?
У мене троє братів, тому у мене є маленька, але моя персональна армія. Ну, але родина – то постійне захоплення. У мене є собака. Ще я з 11 років була членом національної скаутської організації "Пласт". Все моє життя юнацьке пов’язане із цим – мандрівки, гори, табори, всіх своїх найкращих друзів я зустріла там. Якихось таких "оригінальних" хобі, типу колекціонування монет чи статуеток, у мене немає.
Маю велику пристрасть до книг. Маю їх багато, люблю читати, люблю красиві книги. От одна з дуже крутих книжок, яка у мене є, – "Ґвара. Автентична львівська абетка" з ілюстраціями Гриця Ерде. Нельвів’янам важко зрозуміти що це, але це – дуже круто. Це про оригінальні слова української лексики та оригінальні колажі. Ще маю дуже крутий арт-бук художників Марії та Володимира Гавришів, зроблений на поему Грицька Чубая "Марія". От це книга, яку я просто раджу всім. Дуже радію за видавництво "Основи" – вони роблять дуже круті речі. Їхній Кримінальний кодекс та ілюстрації до нього – це об’єкт мистецтва.
Що Ви зараз читаєте?
Зараз читаю книжку Валерія Пекара "Різнобарвний менеджмент". Це – оригінальний і абсолютно геніальний чоловік нашого часу. Також читаю "Економіка ХХІ століття" Олексія Геращенка. Ще читаю "Четверту республіку" Ложкіна.
І як "Четверта республіка"?
Поки я не дочитаю цю книгу – не буду нічого говорити. Загалом, це цікаво прочитати. Але в українському перекладі є величезні вади, які стосуються коректури і текстового обрамлення.
А художню літературу Ви взагалі читаєте?
Читаю, але просто я читала її у своєму попередньому віці. Хотіла сказати – житті, але "у попередньому віці" буде правильніше. Якщо говорити про художню книжку, яка справила на мене велике враження – це "Степовий вовк" Германа Гессе. Сам автор писав, що можна зрозуміти, про що ідеться у цій книжці, ближче до 50 років. Тому, думаю, що у 50 я її ще раз прочитаю.
