Група з 51 народного депутата подала до Конституційного суду України подання про відповідність Конституції указу п’ятого президента країни Петра Порошенка про призначення директором Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Артема Ситника.

Політично це означає, що “команда Зе” знайшла залізобетонний спосіб позбутися директора НАБУ, який загруз у корупційних зашкварах і скандалах, зберегти монобільшість і не посваритися з лобістами Ситника на Заході.

У поданні йдеться про те, що оспорюваний указ президента України не відповідає вимогам Основного закону.

Що це означає політично?

Що Зеленський, якому до чортиків набрид скандальний Ситник – толку в боротьбі з корупцією від нього ніякого, зате він встиг попрацювати проти Трампа і зіпсувати відносини з новою американською владою, – знайшов можливість звільнити реєстрового корупціонера без репутаційних втрат і політичних проблем.

Про це пише видання “Обозреватель”.

Якщо коротко, то колишній Президент діяв поза своєї компетенції, коли призначав Ситника директором НАБУ. “Посаду директора НАБУ не віднесено Основним законом до посад, призначення на які здійснюється Президентом України”, – йдеться в поданні.



Якщо раніше Артема Ситника, що знаходиться в реєстрі корупціонерів НАЗК і за 5 років своєї роботи не прославився розкриттям резонансних справ про корупцію (а ось скандалами з незаконного стеження, провокаціями і шпигунством на користь інших держав цілком прославився), намагалися зняти руками Верховної Ради, тепер знайдено просте і елегантне рішення проблеми з юридичними колізіями і “дахом” Ситника на Заході.

Конституційний суд прийме єдине можливе рішення, і ніхто не зможе пред’явити претензії до української влади – Конституцію можна намагатися змінити, але її неможливо заперечувати.

Раніше Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності рекомендував парламенту прийняти за основу законопроект, що передбачає, зокрема, додаткові можливості для звільнення директора НАБУ. Але спроба прийняття такого рішення через парламент випнула б проблеми з монобільшістю.

Крім того, Ситник встиг добре попрацювати з лобістами і поставити Зеленського в делікатне становище: з одного боку, залишити Ситника на посаді – це плювок в бік Трампа, та й саме перебування офіційного корупціонера на такому посту суперечить антикорупційної риториці “Зе команди”.

З іншого боку, група послів країн “Великої сімки” в Україні оприлюднила заяву, в якій говориться, що “прийняття законодавства, яке б порушувало незалежність антикорупційних інституцій, загрожує траєкторії реформ в Україні і підтримці міжнародного співтовариства” – лобісти Ситника непогано попрацювали на Заході, розповідаючи страшилки про корумповану владу України і єдину панацею – Ситника.

А проти рішення Конституційного Суду ніхто не зможе заперечити – ні в Україні, ні на Заході, де Конституція не обговорюється і знаходиться в пантеоні сакральних цінностей демократичного суспільства.