Прессекретар президента РФ Дмитрій Пєсков назвав заяви Польщі про репарації за Другу світову війну шаленою русофобією та нездоровим політичним екстремізмом. І чого ніхто не здивований? Як тільки якась країна бореться за свою ідентичність, так відразу русофоби і нацисти. Бути собою, поляком чи українцем – нацизм для загарбників.

“У Варшаві, на жаль, ціла низка політиків просто заходить у вже якийсь нездоровий політичний екстремізм, інакше це навряд чи можна назвати”, – сказав Пєсков. Тепер можна навіть пишатись тим, якщо окупанти вважають  тебе екстримістом. Це немов вже якась честь. Але ж репарації від того не повернуться Польщі.

Він також заявив, що російським історикам можна “покопатися в XVI столітті”, щоб знайти, “за що запитати з поляків».

“Якщо жартувати над такою шаленою русофобією, то, можливо, нашим історикам треба покопатися в XVI столітті, може, теж щось знайдемо, що можна з поляків запитати”, – сказав Пєсков.

Як відомо, 14 вересня Сейм Польщі схвалив резолюцію, у якій закликає Німеччину сплатити репарації за завдані країні збитки внаслідок агресії нацистської Німеччини – зазначивши, що планує аналогічний крок щодо Росії як правонаступниці СРСР. І правильно, бо як загарбати місце в ООН, як правонаступниця нібито – перші в черзі, а як платити Польщі, то вже якась маячня?

Пізніше президент Польщі Анджей Дуда заявив, що країна також повинна порушити питання про стягнення з Росії репарацій за шкоду, завдану внаслідок вторгнення під час Другої світової війни.

Нагадаємо, 1 вересня у Польщі була представлена ​​доповідь про репарації за військові втрати, які зазнала країна внаслідок німецької агресії у Другій світовій війні. Польща оцінює свої втрати у 6,2 трлн злотих ($1,32 трлн) і збирається в майбутньому вимагати цю суму від Німеччини.

Хоча до вечора формальних заяв з боку польського уряду чи канцелярії президента не було, тема, яку обговорюють вже тривалий час, може набути реальних рис.

І це може вплинути не лише на польсько-німецькі відносини, а й на перспективи отримання Україною компенсації за збитки, заподіяні російським вторгненням.

Що отримала Польща?

У 1945 році держави-переможниці врахували досвід Першої світової війни і прийняли рішення не накладати на Німеччину величезних грошових репарацій, які б стали для неї тягарем на наступні десятиліття.

Натомість репарації здійснювалися у формі територіальних поступок, передачі об’єктів інфраструктури та промисловості та навіть прав інтелектуальної власності.

Матеріальну компенсацію в основному отримували чотири держави-переможниці, які зі свого боку забезпечували її використання для компенсації іншим постраждалим державам (наприклад, СРСР – державам соцтабору, в тому числі Польщі).

Згодом Німеччина виплачувала і грошову компенсацію в обмін на відмову від анексії її територій (зокрема, державами Бенілюксу), але ці випадки не були системними. Також окремо вирішувалося питання виплати компенсації індивідам, які стали жертвою нацистських звірств (наприклад, жертви Голокосту, остарбайтери).

Польща була однією з найбільш постраждалих країн за підсумками війни, тому питання її відновлення стояло дуже гостро.

Однак СРСР, в орбіті впливу якого вона перебувала, мав на меті єдність соцтабору і усунення взаємних претензій.

Тому 23 серпня 1953 року Польська Народна Республіка в односторонньому порядку заявила про відмову від вимоги воєнних репарацій. Це було зроблене в обмін на визнання НДР кордону по лінії Одер-Нейсе, яке було формалізовано за три роки до того в рамках Зґожелецького договору 1950 року.

В той самий час ПНР із Західною Німеччиною вирішували (особливо активно – в 1970-х роках) питання відшкодування постраждалим полякам. Цей процес успішно тривав і після об’єднання Німеччини та розпаду соцтабору.

Після краху соцтабору питання, чи має Польща вимагати репарацій в Німеччині на державному рівні, тривалий час підіймалося лише в експертних колах.

Але з 2017 року цю тему почали активно обговорювати в середовищі “ПіС”. А вчора, із заявою Ярослава Качинського, вона набула реальних рис.

Наразі незрозуміло, якою буде можлива стратегія Польщі щодо отримання репарацій. Навряд чи Німеччина буде всерйоз обговорювати це питання на двосторонньому рівні, тим більше, що досі реакція Берліна була категоричною – питання репарацій є закритим.