Вагнерівці-в’язні на території окупованої Донеччини лише за одну ніч вбили понад 15 російських мобілізованих. Інцидент стався 19 листопада на позиції неподалік від Білогорівки.
За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, жорстоку розправу вчинили злочинці Пригожина через конфлікт із мобілізованими, яких надіслали до їх підрозділу 18 листопада. “Чмобіки” відмовлялися йти на забій першими, аргументуючи тим, що вони не є “штрафним батальйоном”.
Бунт мобілізованих росіян достатньо швидко придушили, але вже через день всіх, хто вижив у бою, очікувала смерть від “своїх”.
Накачали наркотиками та влаштували різанину
Після отримання Євгеном Пригожиним можливості поповнювати своє угруповання чмобіками, найманці-в’язні піднялися на сходинку вище за соціальним станом всередині війська. Зеки, згідно з новими нормативами, отримали можливість керувати мобілізованими. Офіційно керівництво “Вагнера” пояснює це необхідністю навчання та передачі бойового досвіду.
Втім, насправді ж відпущені на волю для участі у війні займаються залякуванням мобілізованих для підтримування серед них дисципліни. Мовляв, якщо “чмобіки” боятимуться своїх більше, ніж бійців ЗСУ, вони безперешкодно виконуватимуть всі накази командування. Тим не менше, подекуди серед взагалі непідготовлених російських “Ваньок” трапляються акти непокори, які миттєво та дуже жорстко придушуються озвірілими зеками.
18 листопада на підсилення групи вагнерівців на білогорівському напрямку російське командування привезло 109 частково мобілізованих. Через годину після прибуття їм віддали наказ захопити лісополосу. Зеки вирішили погнати “чмобіків” на забій першими, однак ті почали відмовлятися та навіть погрожували скаржитися керівництву на неадекватне до себе ставлення. Буцімто їм обіцяли, що після втечі з херсонського пекла їх відправлять на відпочинок на більш спокійний напрямок фронту, де не буде проблем із харчуванням та забезпеченням всім необхідним. При цьому деякі мобілізовані намагалися довести, що саме в’язні мають гинути на цій війні замість них.
Бунту як такого не сталося, адже командири вагнерівців швидко розстріляли чотирьох затійників, а інші покірно пішли на забій. Спроби штурму позицій ЗСУ очікувано захлинулися. Назад із бою зі 105 мобілізованих повернулися лише 18, однак дожити до наступного дня змогли лише троє.
Тієї ж ночі вагнерівці влаштували “чмобікам” “свято” на честь їх приїзду – підсипали їм у кашу наркотики, після чого вчинили над ними показову розправу. 15 осіб зеки холоднокровно зарізали, а інших – залишили живими. Вже 20 листопада на заміну загиблим командування надіслало ще сотню мобілізованих, але після спілкування зі своїми “колегами” бунтувати вони вже не намагалися.
Загалом ситуація на українських фронтах для російського війська складається дуже й дуже погано. Безперервні атаки на Бахмут, Вугледар та спроби відсунути ЗСУ від траси Сватове – Кремінна призводять до неймовірних втрат серед росіян. При цьому темпи поповнення угруповань почали подекуди знижуватися, через що кремлівське командування вимушено посилило приховану мобілізацію у глибинці.
Однак необхідність формування нових наступальних підрозділів для їх подальшого використання на війні нікуди не поділася. То ж у Путіна почали всерйоз замислюватися щодо оголошення другої хвилі “могилізації” навіть не у 2023 році, а наприкінці 2022-го року. Тим не менше, у Кремлі все ж таки побоюються повторювати настільки непопулярний серед суспільства захід та намагаються відтермінувати його. Проте необхідність здобути хоч якісь перемоги на полі бою диктує московському диктатору свої вимоги.