Дива в фіналі не сталося. «Шахтар» виявився швидше, вище і сильніше. «Інгулець» намагався робити все від нього залежне, але цього всього було мізерно мало. Без шуму і пилу, забивши супернику чотири сухих м'ячі, «Шахтар» здобув другий за значимістю вітчизняний футбольний трофей.

…Велике бачиться на відстані краще, тому сенсаційний вихід першолігового «Інгульця» у фінал Кубка України по-справжньому буде оцінений пізніше. З висоти часу. А ось напередодні матчу даний факт викликав лише подив: що саме може запропонувати безпросвітний аутсайдер прописному фавориту? У разі перемоги команди з Петрового їх головний бос Олександр Поворознюк ангажував приліт в селище когось крутішого, ніж сама Леді Гага. Щоб приїзд когось крутішого знаменитої епатажної співачки відбувся, «Інгульцю» на футбольному полі в грі проти «Шахтаря» потрібно було теж спорудити щось надзвичайне. Опріч божевільного настрою, має бути присутня і не менш божевільна удача. Яка буває раз в сто років.

«Шахтар», в свою чергу, всім своїм передматчевим виглядом показував, що закидати винятково шапками свого безрідного опонента не має наміру. «Ми поважаємо «Інгулець» – ось провідний посил перед фіналом головного тренера «гірників». І він, цей посил Фонсеки, мав бути почутим в команді.

Переддень кубкового фіналу команди зустріли в бойових складах (навіть Марлос в команді Фонсеки тренувався в основній групі) і в такий же ігровій формі. «Інгулець» в чемпіонаті Першої ліги набрав хороший хід. Може, і запізно, адже до лідируючої трійки достукатися вже не вийде, але тим не менше. Напевно, команда Лавриненка зробила головний наголос саме на Кубок. У розквіті форми перебував і «Шахтар», який фактично закрив питання з чемпіонством в УПЛ, тому міг собі дозволити зіграти на «Славутич-Арені» не через пень-колоду. 

У стартовому складі «гірників» виявилося кілька відносних несподіванок. В першу чергу потрібно говорити про те, що місце у воротах зайняв не Пятов, а його дублер Шевченко. У центрі захисту поруч з Кривцовим розташувався не Хочолава, а Матвієнко. Не знайшлося місця в основі і для Степаненка. Алан Патрик і Антоніо – такою виявилася пара опорних півзахисників. Знайшлося місце в стартовій одинадцятці і для Тете. Якщо в двох словах, то такий варіант складу чинних володарів Кубка по ідеї мав бути заточений на атаку.

Однак атакувати донеччани не поспішали. За першу половину стартового тайму – фактично жодного небезпечного моменту. Якщо не вважати таким відвертий фол воротаря «Інгульця» Ситникова на Мораесу за межами штрафного майданчика, який Арановський чомусь не зафіксував. Як не зафіксував суддя і фол Павлова проти Ісмаїлі, але вже в штрафному майданчику номінальних гостей. Але якщо говорити в цілому, то в цей відрізок петрівці захищалися дуже дисципліновано і спокійно. І навіть вибігали пару раз в контратаки, які, щоправда, не закінчувалися ударами.



«Шахтар» відкрив рахунок якось раптом, без належної артпідготовки і довгого домінування. Ситуація не була потенційно гольовою, але пас на Тете пройшов, так як один із захисників «Інгульця» не встиг вийти зі своєї зони, щоб бразилець опинився в офсайді. Ось так ось ненав'язливо і фактично на рівному місці донеччани відкрили рахунок. Цей м'яч став для Тете першим за «Шахтар».

Не затримався і другий. На цей раз вже потрібно говорити про моторність атакуючої ланки «Шахтаря», а не про помилки інгульчан. Ісмаїлі класно прострілив зі свого флангу, і Тете залишалося переправити м'яч у вже порожні ворота.

Після цього удару «Інгулець» опинився в нокауті. Команда Лавриненка розсипалася, від її струнких рядів не залишилося і сліду. В першу чергу тому, що команда Фонсеки, який на фарт знову вирядився в своє вже знамените пальто в бабки, кинула валяти дурня і включила швидкості. Саме завдяки стрімкому переходу від оборони до атаки донеччани забили і третій м'яч. Відмінний пас Тайсона не менш красивим ударом завершив Мораес. 3:0 ще в першому таймі. Гра фактично була зроблена.

Другий тайм почався вже зовсім за іншим сценарієм – з тотальної ігрової переваги донеччан. Вони без особливого опору опонента плели свої мережива атак. Мораес міг забивати четвертий м'яч, але влучив у Ситникова.

Але від долі не втечеш. Те, чого не вдалося зробити Мораесу, кількома хвилинами пізніше зробив Соломон, який вийшов на заміну, красиво «поклавши» м'яча з центру штрафного майданчика в самий кут воріт петрівців.

Могли донеччани забити і п'ятий гол, але після нехитрого удару Патрика і рикошету від воротаря м'яч влучив у стійку.

На останніх секундах зустрічі «Інгулець» міг забити м'яч престижу, але удар Коваленка зі штрафного парирував Шевченко.

Загалом і в цілому, кубкового фіналу як такого не виявилося. Фаворит без видимих ​​перешкод з боку аутсайдера здобув легку і комфортну перемогу. «Інгулець», не зумівши зачепитися за інтригу, щосили намагався битися за престиж. Але награти хоча б на один м'яч так і не зміг. Сили виявилися явно нерівними. В такій ось майже товариській атмосфері «Шахтар» виграв Кубок України. Вже тринадцятий за ліком. І третій поспіль – для свого головного тренера.



‡агрузка...