Очевидно, що задля вирішення внутрішніх російських суспільно-економічних проблем Кремль може піти на військову ескалацію проти України. Настільки ж очевидно, що ця війна буде гібридною під гаслом «Захистимо від укрофашистів росіян Мадагаскару!». Або Магадана. Або Макіївки – яка різниця?

Про це пише на своїй сторінці в Фейсбуці політичний експерт Олександр Кочетков.

Далі в оригіналі:

Ось тільки війна ця може виявитися куди більш масштабною, кровопролитною і жорстокою, ніж те, що відбувалося в 2014 році. Якщо цивілізований світ дійсно не хоче цього кошмару у себе під боком, то необхідно:

1. Публічно дати зрозуміти, що в разі агресії цивілізований світ перестає розглядати Володимира Путіна як адекватного легітимного правителя РФ, тим самим відкриваючи можливість визнання будь-якого іншого правителя Росії, який очолив країну будь-яким чином.

2. Довести до відома всіх російських високопоставлених політиків, бізнесменів, пропагандистів та ін, що результатом агресії стане негайне накладення арешту (поки не конфіскація!) На належні їм рахунки, нерухомість і активи за межами РФ, а також висилка їхніх родичів і афілійованих осіб.

3. Гарантувати, що в разі агресії з боку РФ відбудеться негайне закриття неба над Україною, а також почнуться масові поставки в Україну летального озброєння, включаючи тактичні ракети.

Ці заявлені позиції, причому, заявлені нехай не на першому, але високому офіційному рівні (адже від РФ загрозу нападу на Україну озвучували секретар російського РНБО і заступник глави АП), можуть різко зменшити мілітаристський психоз, що накрив недоімперію.

А тим часом стало відомо, що уже 16 квітня президент Володимир Зеленський проведе переговори один на один з президентом Франції Емануелем Макроном.

Очікується, що лідери країн зустрінуться за робочим обідом у Єлисейському палаці. Розмова відбудеться на тлі напруження на східному кордоні України та стягнення туди російських військ.

Раніше посол Франції в Україні Етьєн де Понсен у коментарі Kyiv Post заявив, що основними темами розмови двох президентів буде збільшення військ Росії на кордоні з Україною, а також зусилля Києва із втілення реформ, зокрема, судової гілки влади.