Рідні Кирилка змушені просити фінансової допомоги у небайдужих людей, щоб поставити сина, в прямому сенсі, на ноги. Адже у свої майже три рочки хлопчик досі не може самостійно стояти і ходити.
Передає ТСН.
До року жодні лікарі, до яких зверталась мама Кирилка, не помічали у стані дитини відхилень, але мама відчувала і бачила, що з сином щось не так. Та навіть ретельні дослідження не виявили патологій. Лише у віці одного року лікарі просто констатували, що дитині знадобиться посилена допомога спеціалістів.
«Я стала помічати відхилення від вікових норм, та занепокоїлась відсутністю здорового сну у дитини та вигинання всього тіла. Після консультацій було проведено обстеження – нейросонографія, доплерометрія, УЗД, проведено МРТ головного мозку та інше, але також були виписані додому у задовільному стані. На той момент я, як мама, була дуже збентежена та стурбована, бо ж бачила свого сина і розуміла, що щось не так. За перші пів року життя дитини неодноразово зверталися до неврологів, ортопедів, генетиків, проходили консультації, обстеження та стаціонарне лікування. Лікарі нічого конкретного не говорили, окрім що “дитина важка”. Лише після року був поставлений офіційний діагноз: ДЦП, подвійна геміплегія, рухові порушення 5 рівня за класифікацією GMFCS, кіфосколіотична постава, еквіновальгусна деформація стоп, затримка ЗТСМР та ПМР», – розповідає мама хлопчика.
Відтоді родина почала боротьбу за здоров’я Кирилка, і це щодення робота, яка дає свої плоди.
«Завдяки частим госпіталізаціям та щоденним зусиллям, в свої 2 роки 11 місяців, Кирило навчився тримати голову, перевертатись, сидіти з підтримкою, добре почуває себе у воді, завдяки відвідувань басейну, вчиться самостійно їсти ложкою та пити з чашки. Добре контактує з людьми та іншими дітьми. Лікарі роблять гарні позитивні прогнози, щодо задатків мови. Він розуміє, але відповісти може, поки що тільки поглядом. Інтелект у дитини збережений», – розповідає мама.
Щоб продовжити розвиток і досягнути нових результатів, важливо не зупинятись, особливо зараз, поки малюк ще маленький, а його тіло і мозок «пластичні», тож вони ще здатні гарно відновлюватись і адаптуватись.
«Ми не здаємося, і я вірю в успіх, головне для нього – це регулярні реабілітації, та підтримка якої так не вистачає. Не даремно кажуть, що мрія – яка записана з датою, стає ціллю. Ціль – розбита на кроки, стає планом, а план – підкріпленний діями, втілює мрії в реальність. В найближчий місяць ми планували важливу для нас реабілітацію, яка відома не лише в нашій країні і є лідером в ефективності лікування дітей з ДЦП. Ми будемо дуже вдячні будь-якій підтримці. Навіть незначна сума робить нас ближчими до повноцінного життя. ДЦП – це не вирок, головне не зупинятись на середині шляху», – переконана жінка і просить про посильну допомогу від кожного.
Реквізити для допомоги:
ПриватБанк
4149 4993 4501 6354
СІТАЛО МАРИНА МИКОЛАЇВНА