До кінця року російські окупанти зроблять “жест доброї волі” на Луганщині. Про це в інтерв’ю Главреду розповів військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
Цей “жест доброї волі” може бути таким масштабним, як у Харківській та Херсонській областях.
“Вважаю, що до кінця 2022 року вони будуть змушені тікати зі Сватового аж до Старобільська, і тим самим буде звільнена значна частина Луганщини”, – сказав Олександр Коваленко.
Він також додав, що українські військові зможуть звільнити лівий берег Херсонської області, південь Донецької області та Крим.
“Звільнення півдня – лівобережної Херсонщини, півдня Донеччини, і, звичайно, тимчасово окупованого Криму відбуватиметься саме через Запорізьку область. Але це відбудеться не раніше 2023 року”, – додав оглядач.
На думку Коваленка, звільнення Херсона мало статися у кінці листопада – на початку грудня. Але не треба розцінювати поточні події у Херсоні як щось занадто швидке, тому що Збройні Сили України працювали над цим ще з весни. Звільнення правобережної Херсонщини відбувалося у декілька етапів. Нагадаю, що першим етапом було звільнення навесні села Посад-Покровське на Миколаївщині, потім було розширення плацдарму на лівому березі Інгульця, неподалік від Давидового Броду на Херсонщині.
Згодом відбулося формування умов для звільнення Високопілля, яке було дуже важливим на той час об’єктом для контролю усього цього напрямку. Ще пізніше відбувся етап звільнення північної та північно-східної локації по лінії Давидів Брід – Дудчани, що дозволило нам значно збільшити вогневий вплив на позиції ворога, зокрема, на його об’єкти на правобережжі.
Фактично, ця операція, що тривала кілька місяців, завершилася тим, що росіяни нарешті збагнули, що більше не можуть утримувати цю територію, і вони будуть або повністю знищені, або їм доведеться тікати. Хоча для нас це було зрозуміло ще у липні – ще тоді було видно, що умови, які складаються у цьому районі, не дозволять росіянам використовувати свій ресурс. Навіть якщо він буде кількісно переважати над ЗСУ.
Так воно, фактично, і вийшло, але, щоб збагнути це, росіянам знадобилося надто багато часу. І поточне просування ЗСУ та звільнення правобережжя зараз відбувається через те, що окупанти здійснювали хаотичну, панічну втечу, розуміючи, що будь-яка лінія оборони їм тут вже не допоможе.
Саме зачистка Херсона від диверсантів та тих окупантів, які там ще залишились, може тривати від 48 годин до одного тижня. Але треба розуміти, що у Херсоні є велика кількість замінованих об’єктів – точніше, не лише у Херсоні, а й на правому березі Херсонщини загалом.
Якщо ж говорити про території правобережної частини, то зачистка тут триватиме ще, як мінімум, до кінця листопада, тому що саме хаотична втеча окупантів не дає змоги зробити це швидше. Адже зараз окупанти, які навіть не знали, що треба тікати і продовжували знаходитися на позиціях, розосереджені по правобережжі і намагаються врятуватися, ховаючись та перевдягаючись у цивільне. Але вони не вже не мають військового потенціалу, щоб становити загрозу для ЗСУ як єдиний потужний елемент. У якості ДРГ – так, але не більше.
Зважаючи на те, що росіяни відійшли на лівий берег, як вони можуть діяти на цьому напрямку далі? Наскільки я розумію, їм тепер залишається лише оборонятися?
Так, вони можуть лише оборонятися та здійснювати терор. Хоча й обороною це важко назвати, бо ЗСУ не планують форсувати Дніпро та здійснювати тут контрнаступ. Як я бачу, ЗСУ зараз займатимуть свої позиції і закріплюватимуться на правому березі, а також формуватимуть умови для реалізації ефективної контрбатарейної боротьби, щоб мінімізувати загрозу для цивільного населення. Адже росіяни усе одно будуть обстрілювати Херсон та передмістя, а також населені пункти уздовж правого берега ствольною та реактивною артилерією. Тобто сіяти терор – те, що вони і роблять по лінії зіткнення у Миколаєві, Запоріжжі, Харкові, Слов’янську, Краматорську та інших містах, обстрілюючи цивільну об’єкти та критичну інфраструктуру.
Тому ми маємо, у першу чергу, забезпечити контрбатарейну боротьбу, щоб у росіян навіть не виникало ідеї про те, щоб розпочати обстріл Херсона принаймні артилерією. Проблема буде саме із ЗРК С-300. Бо якщо ствольну та реактивну артилерію ми можемо знищувати завдяки тому, що наша артилерія більш далекобійна та високоточна, то ракети ЗРК С-300 дуже важко перехоплювати. Тож морально та психологічно ми маємо бути готові до того, що росіяни розпочнуть терор Херсона. На жаль.