На Луганщині російська піхота штурмує українські позиції поблизу Кремінної та Білогорівки
Про це у telegram 26 лютого повідомив голова Луганської ОВА Сергій Гайдай.
“Поблизу Кремінної та Білогорівки росіяни штурмують наші позиції. Зокрема, вчора це намагалася зробити ворожа піхота, тому що танковий наступ противника декілька днів тому було відбито, а техніку спалено”, – зазначив він.
Окрім цього, за його словами, лісова місцевість навколо Кремінної примушує загарбників використовувати різні тактики.
Політолог, професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі поділився такою думкою:
“Оптимістичні сценарії періодично озвучуються, зокрема головою військової розвідки Міноборони України Кирилом Будановим. Він прогнозує, що влітку ми можемо звільнити не лише материкову частину країни, а й Крим. Фактично вийти на кордон 1991 року. Але це, безперечно, оптимістичний сценарій. Головний фактор, від якого залежать наші майбутні перемоги, їхнє прискорення – це темпи постачання та обсяги озброєнь та боєприпасів від наших західних партнерів”.
За словами експерта, добре, що перші танки “Леопард” вже прибули до України з Польщі. Раніше це очікувалося у другій половині березня. Але це, акцентує Максим Ялі, скоріше виняток, ніж правило.
“Поки що, як бачимо, що темпи та обсяги постачання відстають від потреб ЗСУ, – зазначає він. – Наразі головне завдання – стримати наступ російських військ, які користуються тимчасовим люфтом, поки ми достатньо не зміцніли для продовження деокупації. Думаю, що накопичити достатньо сил для переходу до контрнаступу ми зможемо не раніше другої половини квітня. Тоді на нас чекає кульмінація битви за Донбас, активні дії в Запорізькій області, де потрібен потужний удар по Мелітополю, щоб перерізати лінії постачання озброєнь із Криму.
Фактично, Мелітополь та район Вугледару (який на даний момент під нашим контролем і від якого не більше 30 км до окупованої Волновахи – серйозного залізничного вузла) – це дві основні лінії поставок озброєнь противника. Якщо ми їх перерізаємо, то логістика серйозно порушується – і питання поразки російських угруповань на південному сході стає питанням швидкого часу, як це було із Херсоном”.
За словами політолога, ми потребуємо постачання далекобійних озброєнь — тих же ATACMS (MGM-140 ATACMS — американський оперативно-тактичний ракетний комплекс виробництва Lockheed Martin з балістичною ракетою малої дальності).
На даному етапі, підкреслює Максим Ялі, вони нам навіть потрібніші, ніж винищувачі.
“Тут є певні позитивні новини, зважаючи на те, що напередодні річниці повномасштабного вторгнення, в окупованому Маріуполі розпочався сезон “бавовни”. Окупанти самі визнали, що б’ють по них чимось новим. Це вже не реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) HIMARS, які раніше до Маріка не добивали. Зважаючи на все, ми отримали щось більш далекобійне”, – наголошує політолог.
Картина, продовжує він, стане ясною до серпня, коли завершуватимуться основні наступальні операції української сторони. До цього моменту розраховано й фінансову допомогу з боку партнерів, включаючи США.
“Залежно від того, як складеться ситуація на полі бою, залежить і переговорний кейс. Якщо ситуація буде патова, обидві сторони вичерпають наступальні ресурси, можливо відкриється вікно можливостей для переговорів. Тут важливий і внутрішній порядок денний тих же США, де 2024 року відбудуться президентські вибори. І позиція Китаю — чи виправдаються чутки, що він думає почати постачати РФ озброєння (як мінімум — дрони).
Ці фактори матимуть вирішальну роль, – вважає експерт. – Росія теж, хоч і не такою мірою як Україна, відчуває снарядний “голод”, брак танків та бронетехніки. При такому розкладі конфлікт буде заморожений у другій половині року (після відповідних переговорів), або війна розтягнеться на роки. Ми вкрай залежні від політичної кон’юнктури всередині наших західних союзників. Від ймовірності зміни їхньої позиції після проведення виборів. Вкрай важливо, щоб нам надавали належну підтримку. За ресурсами — і людським, і військовим — Росія має куди більші можливості, ніж Україна. І без допомоги Заходу протистояти їй у тривалій війні на виснаження ми не зможемо”.