22 серпня Україну відвідає канцлерка Ангела Меркель. За даними ЗМІ, ініціатива голови німецького уряду виявилася не зовсім очікуваною для українських партнерів – адже канцлерка вже зустрічалася з Володимиром Зеленським в середині липня.
Більше того, голова німецького уряду відвідуватиме Україну на тлі не зовсім простих особистих відносин з чинним українським президентом. Відтак, одразу розгорнулися дискусії щодо того, з чим Меркель їде до Києва і чи залишиться вона в українській столиці на наступний день, коли має розпочатися саміт Кримської платформи (офіційно Німеччину має представляти міністр закордонних справ Гайко Маас).
Інтриги ситуації додає й те, що 20 серпня Меркель має намір відвідати Москву, де вестиме переговори з тамтешнім президентом Путіним. Цей візит буде першим після тривалої перерви, спричиненої коронакризою та отруєнням російського опозиціонера Алєксєя Навального.
Тож, бекграунд для цього візиту незвично складний для обох сторін. Відповідно, спробуємо виділити основні напрямки, за якими може відбуватися дискусія.
Донбаський дороговказ для наступника
Навряд чи можна помилитися, вказуючи, що цей візит канцлерки до України буде прощальним.
26 вересня в Німеччині відбудуться парламентські вибори, на яких, які і було оголошено ще у 2018 році, Меркель вже не виставлятиме свою кандидатуру.
З огляду на це, для Меркель важливо “підвести риску” під власною каденцією. В тому числі, й з точки зовнішньої політики.
Останньою канцлерка, до слова, займалася доволі активно в порівнянні з її попередниками. Це стосується й “українського питання”, увага до котрого суттєво зросла на тлі Революції Гідності та наступної ескалації російської агресії проти України.
Тож, в цьому контексті їй слід продемонструвати дві речі.
По-перше, той факт, що врегулювання на Сході України належить до важливих тем, які перебувають на порядку денному канцлерки й котрими вона займатиметься до кінця каденції.
Більше того, в цьому випадку Меркель, вочевидь, прагне показати своєму наступникові чи своїй наступниці важливість цієї проблематики з тим, щоб її курс був продовжений і після зміни уряду.
По-друге, напередодні завершення власної каденції Меркель воліла б показати результати, котрі принесла її участь у процесі мирного врегулювання на Сході України.
Вочевидь, через це під час липневої зустрічі з Зеленським вона згадала про необхідність імплементації “формули Штайнмайєра” до українського законодавства. В українському медійному дискурсі ця теза викликала неоднозначну реакцію.
А низка учасників української переговорної групи в Тристоронній контактній групі ОБСЄ звернула увагу на те, що питання, які зачіпає формула, вже частково врегульовані в законі про “особливий статус” ОРДЛО.
Отже, на українську сторону абсолютно точно чекатиме черговий раунд дискусій стосовно перебігу врегулювання збройного конфлікту на Сході України. При цьому, вони, вочевидь, не будуть легкими, адже, по-перше, на Донбасі російські бойовики вкотре вдалися до ескалації напруженості, а, по-друге,Меркель прибуде до України після консультацій з французьким президентом та візиту до Москви.
Тож, цілком можливо, що офіційному Києву доведеться зіштовхнутися з тиском в плані імплементації “формули Штайнмайєра”.