Експерти зазначають: Україні необхідно відновити своє мовлення як на прифронтових територіях, так і на окупованій частині країни. Адже через те, що у зоні АТО вітчизняні канали узагалі не транслюються, навіть проукраїнсько налаштованим громадянам доводиться дивитися російську пропаганду, повідомляє Корупція.інфо
За дорученням президента, уже за два місяці повинні б була б запрацювати телевежа на горі Карачун. На оновлення мовлення у зоні АТО сподіваються і представники різних громадських організацій. Адже біля кордону ситуація з українськими ЗМІ вкрай важка. Наше телебачення там транслюють лише дві башти, та й їхній сигнал не доходить до захоплених територій. Натомість Донецька вежа нині забезпечує пропаганду країни агресора, адже саме на неї ще з Радянського союзу налаштовані антени приймачів.
«Захоплена Донецька вежа стоїть майже на кордоні зони розмежування і транслює російське телебачення в глиб України майже на сто кілометрів. Тобто на підконтрольних територіях Запорізької, Дніпропетровської областях транслюється російська пропаганда», – розповідає експерт ГО «Інформаційний майдан» Павло Білоножко.
Тим часом колишній губернатор Луганської області Ірина Верігіна каже: нещодавно об’їхала підконтрольну Україні територію,і у Сватівському, Старопільському, Новоайдарському та Сєвєродонецьку люди більше дивляться українське телебачення і мають проукраїнську позицію. Утім, збентежила її прикордонна зона, яка межує з країною агресором.
«Там люди більше дивлять російські канали, і навіть у Міловському районі в готелі, я чула, гімн Росії», – обурюється Верігіна.
Політолог Олег Саакян зазначає: люди більше дивляться російські пізнавальні та розважальні програми. І з кожним днем війни вони просто таки змушені вмикати канали країни-агресора, аби хоча б дізнатись, що відбувається в країні.
«Що зробила Росія? Вона надіслала велику кількість журналістів, які активно працювали у регіонах. Там, де відбувалися обстріли, одразу працював журналіст. Уся інформація передавалася через російські канали. Тому навіть ті, хто зберіг проукраїнську позицію, були змушені дивитися російське телебачення», – зазначає Олег Саакян.
Таким чином Росія витіснила Україну з інформаційного простору. Політолог наводить статистику, згідно якої до війни українське телебачення справді було більше затребуваним. Так у березні 2014 року 20 відсотків каналів були проукраїнськими, удвічі менше диктували проросійську позицію і 70 відсотків вели аполітичне мовлення. Сьогодні ж ситуація дзеркально змінилася.
Із такими даними погоджується й громадський активіст Енріке Менендес, який ще до лютого цього року жив у Донецьку. Чоловік підтверджує: там люди дивляться російський продукт, бо іншого просто немає.
«Вони подають дуже якісну картинку, вкладають вигідні їм меседжі. Вони навіть не брешуть, а просто інтерпретують факти. Це робота високого рівня. Викрити ці ЗМІ у відвертій брехні важко. Але з іншого боку у глядача формується чітка думка», – каже Енріке та додає: у тому, що українському телебаченню довіряють менше, винні самі журналісти. Однак повернути довіру і врятувати ситуацію можливо. Спершу на державному рівні, потрібно домовитись, щоб наші ЗМІ мали змогу висвітлювати події з непідконтрольної території. А контент відповідав запитам людей: коли закінчиться війна та що потрібно зробити, щоб повернути територію.