Після двох тижнів заперечень українська влада визнала факт “незвичної активності та збільшення концентрації” російських військ на кордоні. Про це пише на своїй сторінці в Фейсбук політичний експерт Олександр Юсупов.
Держсекретар США публічно застеріг Росію від повторення «помилки 2014-го року». А у ОБСЄ заявили, що в останні дні жовтня спостерігачі засвідчили найбільшу з липня 2020-го року кількість порушень режиму припинення вогню на Донбасі.
Обстановка погіршується і стрімко перетворюється на ту, що мала місце у квітні. Чи піде Москва цього разу на нове відкрите широкомасштабне вторгнення в Україну? Загалом, для Кремля сьогоднішня ситуація значно сприятливіша для ескалації конфлікту, ніж та, що була навесні. Цьому є низка пояснень.
Перше, було добудовано «Північний потік-2» і тепер Москва зможе постачати до Європи потрібні обсяги газу навіть у разі знищення українських газопроводів.
Друге, у Німеччині пройшли вибори і тривають перемовини щодо формування нової правлячої коаліції, а Франція увійшла у передвиборчий період, що означає зниження готовності двох найвпливовіших країн ЄС до різкої реакції на спалах російської агресії.
Третє, у вересні Кремль заблокував продовження місії ОБСЄ на українському кордоні, тим часом російська авіація та ракетні війська заступили на бойове чергування у Білорусі, яку Москва, напевно, тепер може при необхідності використати для створення фронту на півночі України.
Тим не менш ймовірність масивного наступу російських військ за прикладом 2014-го року залишається на рівні нижче середнього, оскільки основні елементи стримування агресії Кремля не були втрачені.
А саме політична ситуація в Україні є стабільною; Вашингтон досить глибоко залучений у запобігання ескалації; і далеко не виключена можливість запровадження додаткових санкцій з боку ЄС за потреби.
Навіщо ж тоді Росія знову стягує війська?
Скоріше за все, як і шантаж на європейському газовому ринку; штучно створена міграційна криза на польсько-білоруському кордоні;
кібератаки в США;
підтримка сербських сепаратистів у Боснії та Герцеговині;
це також є частиною посиленого гібридного тиску Москви, шляхом якого Володимир Путін хоче змусити Україну, наприклад, реалізувати «формулу Штайнмаєра» або почати офіційно закуповувати антрацит для електростанцій у підконтрольного Кремлю незаконного угрупування «ЛДНР», а Захід запустити «Північний потік-2» та провести саміт Росія-ЄС. Якщо ж у наступні місяці Москві ще й вдасться критично дестабілізувати Україну зсередини і послабити єдність членів ЄС та НАТО, тоді спроба окупації нових українських територій стане питанням часу.
До слова, директор Інституту світової політики політичний експерт Євген Магда пояснив виданню Коментарі, що Кремль продовжить “качати” ситуацію, граючи м’язами і намагаючись змусити Захід та Україну до тих чи інших поступок.
“Думаю, можна з високою ймовірністю говорити про те, що США взяли на озброєння простий принцип — демонструвати РФ, що вони чітко розуміють її небезпечні наміри. І в цьому контексті підписана цього тижня оновлена Хартія про стратегічне партнерство між Україною та США має важливе значення. У ній демонструється не лише наявність спільних цінностей, а й готовність США підтримати Україну. Цілий розділ Хартії присвячений протидії російській агресії”.