Коли говоримо «ніколи знову», маємо на увазі передусім дуже конкретне «ніколи не забути». Тому й відзначається в багатьох країнах цей День – пам’яті та примирення. І в нас це не на заміну 9 Травня, а для того, щоб зберегти й зрозуміти історію повніше. Бо вона – спільна, одна на всіх у світі, такими словами почав своє звернення до українського народу у соціальній мережі Фейсбук президент Володимир Зеленський. Далі в оригіналі:
Щоб ніколи не забути, що нацизм був абсолютним злом. І будь-хто з тих, хто намагається виправдовувати його, заслуговує лише на засудження.
Ніколи не забути, що українці воювали разом з десятками народів проти нацизму.
Разом з росіянами, поляками, білорусами, євреями, грузинами, вірменами, британцями, американцями, французами та багатьма іншими. І точно не для того, щоб війна забирала життя наших людей 76 років потому.
Ніколи не забути, що Друга світова стала найстрашнішою в історії людства. Тому були створені міжнародні інституції та правила для підтримки глобального миру. Поважати їх – обов’язок усіх людей, а особливо – очільників держав та інших політиків.
Та щоб ніколи не забути, що мир втрачається надзвичайно легко. І це справжнє щастя, коли вдається його відновити.
Пам’ятаємо. Перемагаємо.
І цінуємо життя.
Вічна пам’ять загиблим у Другій світовій війні!
Ніколи знову!
Never again!
Відзначимо, що через 76 років після завершення кровопролитної війни яка забрала життя сотні тисяч наших співвітчизників, українців, на територію України знову зайшла війна. На цей раз ворог прийшов не з заходу, а зі сходу. Це змусило цивілізовані країни знову об’єднатись в єдиному пориві для придушення апетитів Кремля. Зокрема суттєвим сигналом для окупантів став візит до Києва державного секретаря США Блінкена.
Візит держсекретаря США Блінкена в Україні важливий, власне, не стільки його переговорами з президентом Зеленським, а обертонами і фоном, на якому цей візит відбувається, пише політичний оглядач Матвій Ганапольський.
З переговорами із Зеленським все зрозуміло: говорили про Донбас, Крим, про перспективи входження в НАТО і Євросоюз. Ясно, що Зеленський отримав якісь запевнення про постачання озброєння і допомоги в модернізації української армії.
А ось тепер про важливіше – про фон і деякі події, що передували візиту Блінкена. Як відомо, у Варшаві відбулася зустріч президентів п’яти країн – Литви, Латвії, Естонії, України та Польщі. І хоча, формально, зустріч була присвячена прийняттю 230-ї річниці першої польської Конституції, глибинний сенс її був зовсім в іншому – Польща збирає навколо себе країни для будівництва так званої “Нової Європи”. У президента Польщі Анджея Дуди амбіції Ататюрка або Ердогана. У нього сильна держава в центрі Європи і думка, що Меркель, Макрон і їх країни ослабли і поводяться нерішуче.
Аналітики вважають, що юридичне оформлення цього нового союзу, який, до речі, не суперечить присутності цих країн в ЄС, не за горами. У цьому сенсі, у Зеленського в його розмові з держсекретарем США є додаткові козирі й аргументи. Ясно, що при цих перспективах України, США не можуть плестися в хвості. Ніхто не знає справжніх планів Байдена щодо України, проте розмова йде не тільки про постачання зброї, а й про розміщення більших навчальних американських баз – зараз в Україні не більше 150 американських військових радників, але, з огляду на концентрацію російських військ до 120 тис. навколо України, ясно, що Захід і США не залишать це без уваги.
Звичайно, Росія буде противитися будь-яким американським крокам, але межа перейдена – на крики Лаврова вже ніхто не буде звертати уваги. Важко сказати, чого хотіла Росія, але добилася вони лише одного – остаточно вкинули Україну в західну вісь.
І тут неприємності для Росії будуть тільки ширитися.