Десять років тому, після Революції троянд, Грузія мала корумповану міліцію, суди і прокуратуру. Довіра до правоохоронних органів була на рівні 4%. Грошей не було. Все це змінила тендітна дівчина – Ека Згуладзе, якій тоді було лише 26 років. Без жодного дня досвіду роботи в правоохоронних органах її одразу ж призначили заступником міністра МВС Грузії. Зараз міліції довіряє 84% населення.
Як їй це вдалося, екс-міністр МВС розповіла на лекції «Вуличного університету» у Львові.
1. Не бійтесь брати новачків. Ми створили обличчя нової держави. Якщо говорити чесно, нові поліцейські взагалі не були поліцейськими. Ми мали лише тиждень на підготовку. Патрульна поліція була наївна: вони не брали грошей і допомагали у всьому, тому що у них ще не було поліцейських амбіцій. Ця наївність пішла на руку в реформуванні решти поліції. Потім ми реформували і спецназ, і розвідку, і так далі…
2. Ми взяли програмістів «з вулиці»: двох хакерів по 16 років, одного сусіда з банку. Тих, хто погодився працювати на зарплаті, яку ми могли дати. Ми дали їм матеріально-технічну базу, час і мандат «Роби, що хочеш». І потім вони самі скомплектували департамент. І потім через кілька років ми отримали декілька нагород як найпрогресивніше міністерство Європи.
3. Кожному міліціонеру – по ipad. У нас у міністерстві – а це 90 тис. людей, – спочатку було 8 комп’ютерів. Через три роки – персональний комп’ютер на кожну пару + ipad для кожного поліцейського, цифрові бази даних, дуже складний інтернет та case management programs, які вони самі розробили. В одного рядового поліцейського з’явилась ідея: він дуже хоче мати ipad. Я подумала: я можу це замовити місцевому виробництву, що добре для економіки. І якщо в поліцейського буде ipad, бо в Грузії всюди є 3G, я зможу підключити його до баз і покращити його працездатність.
4. Поліцейським треба добре платити. Не можна починати нову сторінку з зарплати у 30 доларів. Ми дали 300. Небагато, але на той час це були гроші, на які можна було прожити. Якщо поліцейський не може утримувати себе на зарплату, він не буде працювати чесно. Але щоб дати хорошу зарплату одразу – такого фінансового ресурсу не має жодна країна світу. Однак це можливо робити фазами, секторами, регіонами чи департаментами.
5. В неординарній ситуації шукайте неординарні виходи з ситуації. Ми дуже строго повелись з ломбардами, знищили нелегальний ринок збуту. Нема ринку – помер бізнес. Бо скільки мобільних телефонів ти вкрадеш для себе? У нас було 2-3 випадки крадіжки мобільних телефонів на рік. Ніби не так важливо, але такими речами ти змінюєш поведінку людей, вони стають законослухняними.
6. Користуйтесь міжнародним досвідом. Ми сіли, і на базі декількох правових актів зробили унікальний документ: за базу ми взяли американський RikoLaw, італійський, новозеландський закон по боротьбі з організованою злочинністю, і британський закон по боротьбі з тероризмом. Вийшов дуже цікавий закон. Ми вирішили забрати у злодіїв в законів гроші і «шісток». Змогли арештовувати членів кримінальних груп за «членство в кримінальних групах». Змогли конфісковувати нелегальне майно. Але зразу постала ще одна проблема: ми хотіли це майно продати на аукціоні, бо треба було грошей в бюджет, але ніхто нічого не купив. Ми зрозуміли, що люди бояться. Тоді ми відкрили у будинках «злодіїв в законі» поліцейські дільниці. Люди захотіли працювати з поліцією.
7. Поліція має бути між людьми. Ми посадили поліцейських за скляними стінами. Підсвідомо підказуючи населенню, що якщо в Грузії поліцейський може з відкритою спиною сидіти за склом – нема чого боятись. Ми побудували біля відділку парк з стільцями. Декілька місяців навіть собаки туди не приходили. Люди кругами обходили відділки. Потім з’явилась якась бабуся, підлітки, і поступово це стало нормальним парком.
8. Знищите корупцію – зникне кримінал. Для нас корупція була у тому, що, наприклад, ДАІшник бере хабар. Але те, що я плачу декану факультету, щоб мій син закінчив з «п’ятіркою», або те, що я хочу водійські права сьогодні, бо мені треба – це не корупція. Був подвійний стандарт. Тому ми працювали в двох напрямках: 1) репресії: виявляти і арештовувати; 2) базова комунікація: «Корупція – це погано». Поступово ми стали реально безпечною країною в плані криміналу. Коли я починала, в Тбілісі крали в день десь 25 машин. Через 5 років – 5 машин по країні. Ми почали контролювати кордони. Борючись з корупцією, ми вбили цілу серію злочинів у Грузії.
9. Багато чого можна робити без грошей: можна писати законодавчу базу, робити структурну і системну реформи.
10. Реформи приносять гроші. В нашому конкретному випадку гроші потрібні були на нові уніформи, нові машини, бензин. Ми змогли переконати декілька фондів та приватний сектор Грузії створити фонд підтримки реформ поліції країни. Він фінансував перші форми, машини і перші шість місяців зарплати патрульній поліції. Впродовж чотирьох років ідеальний бюджет Грузії, який існував тільки на папері і нікому ніде не показувався, виріс в 20 разів, хоча економіка виросла лише в 2 рази. Тіньова економіка зникла, викорінили системну корупцію, і збір податків став майже 100%. Ми відмовились від приватних і старих поліцейських машин. Вибрали лізинговий контракт при купівлі нових машин. Це – велика економія. Ми кожну копійку рахували. За рік ми робили 60% економії, тому що обслуговування нових машин ще й набагато дешевше і вони витрачають менше бензину.
11. «Поліція – це рідкісна інстанція, де ти набираєш молодих хлопців без вищої освіти». І це реальність по всьому світі: їх середнє IQ нижче, ніж ваше. Треба завжди давати цукерку, заохочення, тому що це розвиває. Через декілька років більшість міліціонерів були грамотними, вони почали вчити мови: англійську, французьку, німецьку. Самі. В них з’явилась перспектива кар’єрного зросту. Ця мотивація завжди працює.
12. Молодь не має боятись займати посади. В арабських країнах є активісти, які сміливі, феноменальні, їм по 16-18 років. Вони відмовились піти у владу. Не взяли на себе відповідальність. У кожній країні арабської весни вони втратили те, за що вони проливали кров. У Грузії багато молоді, яку нічого не пов’язувало з політикою. Але коли нам запропонували, ми погодились.
13. Співпраця міліції і прокуратури. Коли ми робили комплексну реформу поліції, паралельно реформувались прокуратура та судова система. В нас була спільна стратегія. Перед тим, як я приймала кожне нове рішення по реформі, я дзвонила в прокуратуру і питала, чи зробили вони свою частину роботи. Отримати результат за короткий час можна лише після комплексної реформи. Змінити лише міліцію не дасть такого результату.
14. Скорочення штату. Я скоротила штат правоохоронних органів з 90 тис. працівників до 30 тис. Різко звільнили лише ДАІ. Арештували лише тих, проти яких були конкретні кримінальні справи – декілька сотень впродовж двох років. Решту звільняли, коли скорочували штат. Звільнити слідчих так само, як ДАІ, ми не могли. Тому вернулись до них після першої перемоги над криміналом. Ми їм сказали: «Змінились правила гри: залишаєтесь, але граємо за нашими правилами». Частина пішла зразу, частина впродовж наступних двох років, яка не змогла так працювати. В системі було багато дублювань, були функції, які ми віддали іншим міністерствам. Наприклад, ми вирішили, що такий корумпований орган, як міліція, не може видавати паспорти. І віддали цю функцію міністерству юстиції.
15. Реформа поліцейської академії. Ми домовились з прокуратурою, бо в них хороший конкурс сертифікації, що ті абітурієнти, які не вступили, але їм не вистачило одного-двох балів, я беру їх на роботу. У нас були інтенсивні курси криміналістики майже по всіх напрямах. Вони не були супер-поліцейськими. Але теоретичні знання у них були кращі, ніж у досвідчених працівників. В 2006 році був рік великих змін у плані криміналу: він упав на 60%, насилля знизилось на 80% чи навіть більше в деяких напрямках.
Текст і фото Ірини Андрейців
Джерело: Міський портал «Твоє Місто»
